Потім він підійшов до телефону і викликав об’єднання хазяїв та фабрикантів міста Пешавара.
— Ідлдудл? Йес! Дайте містера Ідлдудла… Містер Ідлдудл, ви одержали мій наказ? Чому ж ще й досі не поставлено шибки в мої вікна?.. Відмовляються?.. Чорт забирай! Ви надміру експлуатуєте ваших склярів, містер Ідлдудл! їхні вимоги цілком законні… Так, так, це вам кажу я, губернатор!.. Ви повинні негайно ж ліквідувати ваш конфлікт. Дайте їм двадцять процентів… Що? Солідарність із загальним страйковим рухом? Чорт забирай, яке їм діло до загального страйкового руху!
Сер Едвар з серцем жбурнув трубку й накинувся на ні в чому не повинного Ната Віртла.
— Потрудіться, сер, дати наказ, щоб негайно ж затопили в камінах. Реквізуйте також усі ковдри в колоніальних магазинах і позапинайте вікна. Чи ви хочете, щоб я тут замерз! Ви забуваєте, що зараз осінь! Прийому сьогодні не буде.
І сер Едвар поспішно ретирувався до ватерклозета — єдиного теплого місця на цілий його палац, бо він був без вікон і гірський вітер там не гуляв. Туди ж він наказав подати йому вранішню кореспонденцію.
Сер Едвар розташувався на стульчаку, обставленому з усіх боків відрами з окропом. Двоє служок міняли відра кожні п’ять хвилин.
З величезної купи вранішньої кореспонденції сер Едвар вибрав насамперед невеличкий пакетик, позначений печаткою його старого приятеля й колеги — губернатора Бомбея сера Грегора.
В своєму дружньому листі сер Грегор сповіщав, як проходить його тренаж до осіннього матчу з регбі. Цей тренаж проходив цілком задовільно, і сер Грегор був цілком певний за свою перемогу, тим паче, що всі його партнери були молодші від нього чином і, певна річ, не зможуть перемогти свого начальника: ось уже п’ятнадцять літ, відтоді, як він став губернатором, сер Грегор вигравав на всіх матчах Бомбея. Далі сер Грегор скаржився на свої страйки, демонстрації та інші колоніальні неприємності. Сер Едвар пропустив цей докучливий абзац. У третьому абзаці він прочитав спогади сера Грегора про його юнацькі роки, які (спогади) виникли в зв’язку з приїздом його старого друга й товариша юнацьких років, сера Овена Прайса, терапевта. Сер Грегор повідомляв, що сер Овен відбув до Пенджабу, і рекомендував його серові Едварові як виключно цікаву й шановну фігуру. Сер Грегор просив сера Едварда, якщо виникне якась потреба з боку сера Овена, всіма засобами посприяти тому. В четвертому абзаці сер Грегор запрошував сера Едвара на осінній матч. Сер Едвар вирішив їхати неодмінно і негайно ж звелів Натові Віртлові про це відписати серові Грегорові.
Після листа сера Грегора довелося ознайомитися з вранішнім рапортом начальника військової залоги. В цьому рапорті повідомлялося, що банду повстанців, яка втекла була за Мардан у гори, цілком ліквідовано. Після короткого бою за Нурійським кряжем, у якому солдати його величності виявили себе героями, цілу банду в кількості шістдесяти чоловік полонено і під конвоєм відправлено до Мардана. До Мардана, проте, з цілої банди доведено тільки одного чоловіка, — решта зникла невідомо де… Проте комендант залоги, полковник Дубл, запевняв сера Едвара в тому, що він може бути цілком спокійний за цих п’ятдесят дев’ять чоловік — вони вже ніколи не турбуватимуть спокою не тільки північного Пенджабу, а й взагалі цілого світу… Як вірний християнин, сер Едвар, перечитавши ці рядки, побожно перехрестився.
Після цього полковник Дубл сповіщав ще кілька дрібниць. Він писав про трус в околицях міста, про тисячу арештованих під час трусу, про смерть десятьох в’язнів у повстанській тюрмі від зовсім невідомих причин, бо на їхньому тілі так і не лишилося ніяких знаків насильства. Писав про приборкання південних сіл, похваляючи високу якість останньої партії запальних снарядів, надісланих з острова. Наприкінці полковник Дубл нагадував серові Едварові про справи культурно-побутові, а саме: про потребу якнайшвидшого відкриття кредитів на побудову в кожному з навколишніх сіл великих лікарень… для поранених солдатів та шкіл… для новобранців. Лікарні й школи проходили за бюджетом міністерства народної освіти, а також субсидіювалися добровільним товариством “освіти й допомоги диким індам”.
Після рапорту сер Едвар перейшов до радіограм, телеграм і телефонограм.
Найпершою серед телефонограм лежала телефонограма за підписом сера Овена Прайса, терапевта й президента повноважної ревізійної комісії Британського Королівського медичного товариства. Вгорі телефонограми була приписка, що сер Овен Прайс, терапевт і президент, дзвонив учора персонально, але не застав сера Едвара (сер Едвар у той час саме відсиджувався в цьому ж таки клозеті, чекаючи, коли демонстранти скінчать йому нівечити вікна).
Сер Едвар задоволено зарипів і поглянув на текст телефонограми.
В телефонограмі після перших десяти рядків, де коротко й поважно було викладено всі шанобливі, джентльменські та патріотичні почуття сера Овена до сера Едвара, було жахливе й важливе повідомлення.
Сер Овен Прайс, терапевт і президент, коротко поінформувавши про свою мету, обов’язки й повноваження, сповіщав про результати роботи комісії.
Ось остані рядки цього сповіщання:
“…зглянувся на наші Молитви. За його Найвищою Допомогою ми успішно закінчили доручену нам Королівством справу. В нашій ревізії ми остаточно встановили, що пойменований Нен-Сагор, облудно здобувши собі звання доктора медицини, насправді є ільки звичайний знахар, а його наукові “ідеї” — не менш звичайне шахрайство.
Крім того, за тією ж Найвищою Допомогою ми встановили, що він є безперечний прихильник північної варварської країни соціалізму й організатор цієї анти” Моральної, анти Божої і розбійницької системи тут, у горах Північної Індії.
Я доводжу це до Вашого відома, Сер і високий Пане Губернаторе, і прошу вжити відповідних репресивних заходів, на які дасть Вам Благословення Висока Рука Найвищої Допомоги.
З великою до Вас, Сер, повагою, завжди готовий до Патріотичних послуг і на загибель во ім’я Бога, та Короля, й Вітчизни.
Овен Прайс, терапевт.
Р. S. Сер, троє Англійців і Джентльменів чекають на Ваші рішучі дії в зловісному оточенні варварів і зрадників Бога, Короля і Вітчизни”.
Сер Едвар зблід. Телефонограма випала з рук сера Едвара. Притомність мало не зрадила його, і він мало не провалився у відтулину стульчака.
— Га? — загримів сер Едвар. — Прихильники соціалізму в моїм губернаторстві? Трам-та-ра-рам-там-там! Не потерплю!
Його обличчя було таке страшне, що двоє служок аж присіли з переляку. Нат Віртл витягся й закліпав очима. Сер Едвар тим часом вхопився за телефон (в губернаторовім клозеті, певна річ, був телефон).
— Алло! — заволав він. — Алло! Алло! Алло! Сера Дубла, начальника військового гарнізону… Віртл, — одірвався він од трубки, поки йому кликали полковника Дубла, — Віртл, біжіть до канцелярії і пишіть негайно декрет про секвестр [51] маєтку Нурі, що належав до сьогодні індові Нен-Сагорові… Алло! Полковник Дубл? В Пенджабі знайдено соціалізм! Якими військовими силами ви володієте в Мардані?.. Кінний батальйон? Десять піших батальйонів? Два гарматні дивізіони? Загін військових літаків на десять моторів?.. Прекрасно! Віддайте накази про похід. Полковнику Дубл, я персонально стаю на чолі армії!
Відомості про наближення королівської армії дійшли до Геліополя другого ж дня вранці.