Ленґдон наморщив чоло. Усім відомо про телескоп Габбла, сер. Я ніколи не чув, щоб існував ще й телескоп Леметра!

— Містер Колер каже правду, — мовила Вітторія, — ця ідея належала Леметру. Габбл лише підтвердив її, зібравши дані, які свідчили, що великий вибух теоретично можливий.

— Он як, — мовив Ленґдон, застановляючись, чи шанувальники Габбла з кафедри астрономії в Гарварді бодай мимохідь згадують Леметра у своїх лекціях.

— Коли Леметр уперше висунув теорію великого вибуху, — вела далі Вітторія, — науковці заявили, що це цілковита нісенітниця. Наука каже, що матерію неможливо створити з нічого. І тому, коли Габбл приголомшив світ, підтвердивши науково, що великий вибух можливий, Церква тріумфувала й оголосила це доказом істинності Святого Письма. — Ленґдон кивнув. Тепер він слухав дуже уважно. — Звісно, науковці були, не в захваті від того, що Церква використовує їхні відкриття для пропаганди релігії. Тому вони швидко математизували теорію великого вибуху, позбавили її всього релігійного підтексту і присвоїли. Однак, на прикрість для науки, у математичних рівняннях дотепер залишається одна істотна вада, на яку любить вказувати Церква.

— Сингулярність, — пробурчав Колер. Він вимовив це слово так, наче це було найбільше зло в його житті.

— Саме так, — підтвердила Вітторія. — Сингулярність. Мить, створення. Нульовий час. — Вона подивилася на Ленґдона. — Навіть сьогодні наука не може пояснити первинної миті виникнення всесвіту. Наші рівняння доволі переконливо описують ранні фази існування всесвіту, проте, коли ми наближаємося до нульового часу, математика раптом розсипається і все втрачає сенс.

— Усе правильно, — нетерпляче мовив Колер. — І Церква трактує це як доказ чудодійного Божого втручання. А тепер, будь ласка, ближче до суті.

Обличчя Вітторії набуло відстороненого виразу.

— Суть у тому, що батько завжди вірив, що великий вибух не обійшовся без Божого втручання. Хоч наразі наука не здатна осягнути божественної миті настання світу, він вірив, що колись вона доросте до цього. — Із сумом дівчина показала на гасло, видрукуване на лазерному принтері і прикріплене до стіни над батьковим столом. — Щоразу, як я починала втрачати впевненість, тато розмахував мені перед очима оцим.

Ленґдон прочитав:

НАУКА Й РЕЛІГІЯ НЕ СУПЕРЕЧАТЬ ОДНА ОДНІЙ.

ПРОСТО НАУКА ЩЕ НАДТО МОЛОДА,

ЩОБ ЗРОЗУМІТИ ЦЕ.

— Тато хотів піднести науку на вищий рівень, — сказала Вітторія, — де б вона прийняла концепцію Бога. — Вона меланхолійно провела рукою по довгому волоссю. — Він замірився зробити щось таке, що досі не спадало на гадку жодному науковцеві. Щось таке, для чого досі не існувало навіть технологій. — Вона змовкла, наче не наважуючись договорити. — Він задумав експеримент, який мав справдити біблійну версію настання світу.

Біблійний міф про настання світу? здивувався Ленґдон. Нехай буде світло? Матерія з нічого?

Колер подивився на неї холодними очима.

— Пробач, як ти сказала?

— Батько створив усесвіт… абсолютно з нічого.

— Що?! — Колер різко підвів голову.

— Точніше, він відтворив великий вибух.

Здавалося, Колер зараз зірветься на ноги.

Ленґдон уже нічого не розумів. Створив усесвіт? Відтворив великий вибух?

— Звичайно, у значно меншому масштабі, — поспішно додала Вітторія. — Експеримент був дивовижно простий. Батько розігнав у прискорювачі два ультратонкі пучки частинок у протилежних напрямках. Вони зіштовхнулися на величезній швидкості, взаємопроникли, і вся їхня енергія стиснулася в точку. Щільність цієї енергії була надзвичайно висока. — Вона почала швидко називати цифри, і в директора щораз більше круглішали очі.

Ленґдон намагався стежити за розповіддю. Отже, Леонардо Ветра змоделював точку зі стиснутою енергією, з якої начебто утворився всесвіт.

— Результат без перебільшення можна назвати дивом, — сказала Вітторія. — Коли його опублікують, він струсоне самі основи сучасної фізики. — Тепер вона заговорила повільно, ніби насолоджуючись грандіозністю відкриття. — У цю мить, коли вся енергія стиснулася до точки, у прискорювачі раптом з нічого почали з’являтися частинки матерії.

Колер ніяк не відреагував. Він тільки мовчки дивився на Вітторію.

— Матерії, — повторила вона. — Яка виникла з порожнечі. Це був дивовижний феєрверк субатомних частинок. У нас на очах народжувався мініатюрний всесвіт. Батько довів не тільки те, що матерія може утворюватися з нічого, а й те, що великий вибух і біблійну версію походження світу можна пояснити просто присутністю надзвичайно потужного джерела енергії.

— Тобто Бога? — уточнив Колер.

— Бога, БудДи, Сили.-Єгови, сингулярності, одиничної точки… Називайте це, як хочете, результат залишається незмінний. Наука й релігія стверджують ту саму істину: всесвіт утворився з чистої енергії.

Коли Колер нарешті заговорив, голос його звучав сумно.

— Не знаю, що й думати, Вітторіє. Ти стверджуєш, що твій батько створив матерію… з нічого?

— Так. І ось доказ. — Вітторія показала на прозорі контейнери. — У цих контейнерах — зразки матерії, яку він створив…

Колер відкашлявся і попрямував до контейнерів. Він був насторожений, як звір, що інстинктивно чує небезпеку.

— Я, мабуть, чогось не дочув, — сказав він. — Чому хтось має вірити, що в цих банках зберігаються частинки матерії, яку ваш батько створив сам? Ці частинки можуть бути взяті звідки завгодно.

— Не можуть, — упевнено відповіла Вітторія. — Ці частинки унікальні. Такого виду матерії на Землі не існує… отже, її мусив хтось створити.

— Про який вид матерії ти говориш, Вітторіє? — Колер спохмурнів. — Існує лише один вид матерії, і це… — Колер змовк на півслові.

Вітторія тріумфувала:

— Ви ж самі нас учили, директоре. У всесвіті є два види матерії. Це науковий факт. — Вона повернулася до Ленґдона. — Містере Ленґдон, що каже Біблія про настання світу? Що Бог створив?

Ленґдон розгубився, не розуміючи, до чого тут це запитання.

— Гм… Бог створив… світло і тьму, рай і пекло…

— Саме так, — перебила його Вітторія. — Він усе створив парами. Симетрично. У повній рівновазі. — Вона знову обернулась до Колера. — Директоре, наука твердить те саме, що й релігія: усе, що створив великий вибух, має у всесвіті свою протилежність.

— У тому числі й матерія, — прошепотів ніби сам до себе Колер.

Вітторія кивнула.

— І в результаті батькового експерименту, зрозуміло, виникло два види матерії.

Цікаво, що це означає, думав Ленґдон. Леонардо Ветра створив протилежність матерії?

— Речовина, про яку ти говориш, — сердито мовив Колер, — існує деінде у всесвіті. На Землі її напевно немає. Можливо, її немає навіть у всій Нашій галактиці!

— Саме так, — підтвердила Вітторія. — І це доводить, що частинки в цих контейнерах мусили бути створені штучно.

— Вітторіє, — обличчя Колера пожорсткішало, — ти серйозно стверджуєш, що тут лежать зразки цієї екзотичної речовини?

— Ще й як серйозно! — Вона з гордістю подивилася на прозорі контейнери. — Директоре, перед вами перші у світі зразки антиматерії.

20

Другий етап розпочався, думав убивця, крокуючи темним тунелем.

Смолоскип у руці був непотрібний. Він це знав. Смолоскип був лише для того, щоб справити враження. А враження — понад усе. Він давно зрозумів, що страх — його союзник. Страх паралізує краще, ніж будь-яка зброя.

У тунелі не було дзеркала, у якому він міг би помилуватися новим убранням, однак тінь від широкої ряси переконувала, що виглядає він ідеально. Проникнення до табору ворога було частиною змови… найцинічнішою деталлю плану. У найсміливіших мріях він не уявляв себе в цій ролі.

Ще два тижні тому він подумав би, що місія, яка чекає на нього по той бік тунелю, нездійсненна. Рівнозначна самогубству. Це все одно, що опинитися беззбройним у- лігві лева. Однак Янус змусив його переглянути поняття нездійсненного.