Росте в мішаних та листяних лісах, на галявинах, серед чагарників поблизу доріг, на просіках і луках.
Трава містить ефірну олію (0,089-0,3%), до складу якої входить б-туйон (до 49 %), в-камфора, борнеол, пінен, в-туйон, туйол; суцвіття - флавоноїди (лютеолін та кварцетин), дубильні і гіркі речовини.
Настій суцвіть використовують проти круглих глистів та при деяких кишкових захворюваннях. Встановлена жовчогінна і фітонцидна дія пижмо, завдяки чому воно ефективне при лікуванні лямбліозу, холециститу та гепатиту. Настій із суцвіть збільшує силу скорочень серцевого м'яза, сповільнює ритм серця. Надземна частина рослини має також інсектицидні властивості.
Слід пам'ятати, що пижмо отруйне, і застосовувати його треба обережно. Листки пижмо звичайного використовують як пряно-ароматичну домішку в кулінарії, кондитерському і лікеро-горілчаному виробництві.
Лікарською сировиною є квіткові кошики. В гомеопатії використовується й ефірна олія.
Пижмо - живий компас природи: листки цієї рослини розміщуються в меридіанній площині, тобто з півночі на південь. Розмножують вегетативно (поділом кореневища і куща) та насінням.
Кущі або відрізки кореневища висаджують на відстані 35-40 см один від одного, а насіння без стратифікації висівають на глибину 1-1,5 см з міжряддями 35-40 см. Весняні посіви (квітень) дають сходи у травні. В перший рік життя рослини утворюють розетку листків діаметром до 40 см. Починаючи з другого року, всі особини регулярно цвітуть і плодоносять. Цвіте у червні - липні. Масове достигання плодів - у вересні. Дає багатий самосів.
Догляд за посівами, особливо в перший рік життя, полягає в прополюванні та розпушенні грунту. Якщо міжряддя густі, восени їх можна прорідити.
Суцвіття заготовляють під час цвітіння (червень - серпень), для чого окремі кошики обривають руками чи зрізують ножами або серпами. Сушать на горищі під залізним дахом або під навісами з доброю вентиляцією, розклавши тонким шаром на папері чи мішковині.
Підлісник європейський
(Sanicula europaea L.)
Родина зонтичні (Umbelliferae)
Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 20-50 см. Прикореневі листки пальчасто-роздільні, з трьома-п'ятьма оберненояйцевидними дво -тринадрізаними пилчастими частками. Обгортка з ланцетних, зубчастих або перистороздільних листочків. Пелюстки блідо-рожеві. Цвіте в червні - липні.
Росте в тінистих букових та хвойних лісах на родючих грунтах, найчастіше поодинокими екземплярами.
В медицині використовується трава (Sanicula herba), що містить сапонін, дубильні й гіркі речовини, ефірну олію, вітамін С, бактерицидні речовини.
В народній медицині підлісник застосовується при кровотечах легенів; листки у вигляді настою - при кашлі, подрібнені листочки вживають як ранозаживляючий засіб, у вигляді присипки - при фурункульозі. Відвар ще вживають при катарах шлунка й кишок.
Пізньоцвіт осінній
(Colchicum autumnale L.)
Родина лілійні (Liliaceae)
Багаторічна трав'яниста рослина. Підземна частина - бульбоцибулина, від якої восени розвиваються блідо-рожеві квітки, весною з'являються зелені широколанцетні листки і плоди. Бульбоцибулина дворічна, сидить досить глибоко в грунті. Квітки великі (1-3), рожево-лілові, рідко білі. Плід - коробочка. Цвіте у вересні - жовтні. Вся рослина отруйна.
Росте на вологих луках в низині, передгір'ї та гірській частині невеличкими заростями по кілька гектарів. Природні зарості пізньоцвіту взято під охорону в межах всього ареалу, їх використовують як насінники.
З лікувальною метою використовують насіння (Semen colchici), бульбоцибулини (Tuber colchici). Насіння містить сильно отруйний алкалоїд колхіцин, жир, цукор, смолу і дубильні речовини. Квітки містять 0,4-1,8% колхіцину й апігенін. В бульбоцибулинах міститься від 0,08-0,2% колхіцину.
Пізньоцвіт раніше вживався проти ревматизму, подагри, невралгії. Інтерес до цієї рослини підвищився з того часу, як доведено порушуючу і затримуючу дію колхіцину на поділ клітинного ядра. Цією властивістю скористались лікарі для затримування росту пухлинних клітин при лікуванні раку шкіри. Лікування проводять під суворим наглядом лікаря.
Насіння збирають в період його повної стиглості, в червні - липні, розсипають тонким шаром на полотні й сушать у теплому темному місці. Бульбоцибулини збирають перед самим цвітінням, приблизно в кінці серпня. Очищають їх від коренів та залишків листкових піхв і використовують свіжими або висушеними.
Півники болотні
(Iris pseudacorus L.)
Родина півникові (Iridaceae)
Багаторічна трав'яниста рослина 60-150 см заввишки, з товстим, коротким, розгалуженим кореневищем. Стебло прямостояче, округле, трохи стиснуте, облистнене. Листки чергові, мечовидні, сірувато-зелені, по краю перетинчасті, нижні - такої самої довжини, як стебло. Квітки великі, правильні, жовті, з простою 6-роздільною віночковидною оцвітиною. Тичинок 3, маточка 1 з коротким 3-роздільним стовпчиком, з пелюстковидними 2-лопатевими частками, що прикривають тичинки. Плід - багатонасінна коробочка. Цвіте в червні - липні.
Росте на болотах, по берегах річок, ставків, озер, у вільшняках.
Препарати з кореневищ застосовують у медицині як відхаркувальний та заспокійливий засіб. Ароматичні ефірні масла з кореневищ, широко використовують у парфюмерній промисловості.