Лев спить горiлиць, а сплячий вельми схожий на мертвого. Юрба всiляких Мавп, вважаючи його за мертвого, наблизились до нього, почали стрибати i лаятись, забувши страх i повагу до свого царя. А коли настав час збудитися зi сну, зворухнувся Лев. Тодi Мавпи, прийшовши до нього одним шляхом, седмицею дорiг розсипалися. Старша iз них, отямившись, сказала:

— І предки нашi ненавидiли Лева, але Лев i нинi Лев i навiк-вiки.

С и л а.

Лев — це образ Бiблi, проти якої повстають i лаються поганськi мудрецi. Вони гадають, що вона мертва i свiдчить про стихiйну мертвоту, не враховуючи, що в тлiнних її образах криється вiчне життя i що все те встає і пiдноситься до такого. "Бог наш на небi i на землi..." I, не тямлячи, що вихiд її — то вихiд життя, лаються, чуючи таке:

"Згори мудрствуйте... Не тут”а.

А як тiльки блиснуло свiтло повстання її, тодi переходить на них:

"Розженуться  вороги її..." Ось чому Василiй Великий[29] каже про Євангелiє, що воно — воскресiння мертвих.

Іуда, син Яков[30] , замiсть Лева образом невидимого царя  i Бога лежить, а тому й написано: "Лiг спочити, яко лев. Хто пiдiйме його?" Лежить левиця й цариця наша, чиста дiва — Бiблiя i про її життя та воскресiння наше повiдає  Христос:  "Бо  не  вмерло  дiвча,  але спить..."[31]

Блажен, хто не заплющується перед сяйвом її! Цей хай i спiває з Давидом: "Ти вподобав собi свою землю"[32] , "Якщо краснi будинки твої, Якове...”[33]

Описувачi  звiрiв  кажуть, що  лев, народившись,  лежить мертвий, доки жахливим риком не збудить його батько, а це робить вiн на третiй день. Чи ж можна знайти чудовiший  образ для  божественної книги?

а Це Хамове плем'я сміється з наготи батьківської[28] (прим. Г. Сковороди)