Кафизма №10
Псалом Давида.
1 На Тебе, Господи, я уповаю, не дай мені осоромитися повік.
2 Правдою Твоєю врятуй мене і визволи мене, прихили до мене вухо Твоє і спаси мене.
3 Будь мені Богом Захисником, твердинею пристановища, щоб спасти мене.
4 Боже мій, визволи мене з руки нечестивого, з руки беззаконника, що гнобить мене.
5 Бо Ти надія моя, Господи Боже мій, надія моя від юности моєї.
6 В Тобі утвердився я від утроби матері моєї, від народження мого Ти мій покровитель, і Тобі хвала моя завжди.
7 Для багатьох я був наче диво, але Ти тверда моя надія.
8 Нехай наповняться уста мої хвалою Тобі, [щоб я оспівував славу Твою і] кожен день — велич Твою.
9 Не покинь мене в час старості, коли буде покидати мене сила моя. Не залиш мене.
10 Бо вороги мої говорять проти мене, і ті, що підстерігають душу мою, радяться між собою,
11 кажучи: “Бог покинув його, переслідуйте і схопіть його, бо нема визволителя”.
12 Боже, не віддаляйся від мене. Боже, на поміч мені прийди.
13 Нехай осоромляться, нехай щезнуть усі, що повстали на душу мою. Нехай покриють сором і безчестя тих, що шукають загибелі моєї.
14 А я завжди буду уповати [на Тебе] і примножувати всяку похвалу Тобі.
15 Уста мої будуть звіщати правду Твою, кожен день — благодіяння Твої, що їм я не знаю числа.
16 Завжди буду думати про силу Господа Бога, згадувати правду Твою. Тільки Твою, Боже.
17 Ти навчав мене від юности моєї, і донині я сповіщаю про чудеса Твої.
18 І до старості, і до сивини не покинь мене, Боже, доки не розкажу про силу Твою всьому народові і всьому грядущому про могутність Твою.
19 Правда Твоя, Боже, до небес. Великі діла вчинив Ти; Боже, хто подібний до Тебе?
20 Ти посилав на мене люту біду, але знову оживляв мене і з безодні землі виводив мене.
21 Ти показав на мені правосуддя Твоє, але, обернувшись, Ти втішав мене [і з безодні землі знову виводив мене],
22 тому буду прославляти Тебе знову між народами, на струнних органах славитиму істину Твою, Боже. Буду оспівувати Тебе на гуслях, святий Ізраїлів.
23 Радіють уста мої, коли співаю Тобі, і душа моя, яку Ти визволив;
24 і язик мій щодня буде прославляти правду Твою, бо осоромлені ті, що шукали загибелі мені.
Про Соломона.
Псалом Давида. (Про Христа).
1 Боже, Суд Твій цареві дай і синові царя — правду Твою.
2 Щоб судив справедливо народ Твій, і вбогих Твоїх — судом праведним.
3 Щоб гори принесли мир людям, і пагорби — правду.
4 Щоб судив убогих у народі, спасав синів бідних та смирив гнобителя.
5 Він раніше сонця, раніше місяця з роду в рід.
6 Він зійде, як дощ на траву, і як роса, що падає на землю.
7 В часи днів його засяє правда і буде великий мир, аж доки світить місяць.
8 І заволодіє від моря до моря, і від ріки — до краю землі.
9 Скоряться перед ним жителі пустелі, і вороги його перед ним уклоняться до землі.
10 Царі фарсійські з островів дари піднесуть, царі Аравії і Сави дари принесуть.
11 І вклоняться йому всі царі землі, і всі народи будуть служити йому.
12 Бо він визволить безсилого від сильного, і убогого, що не мав захисника.
13 Буде милостивий до вбогих і бідних, і душі їхні спасе.
14 Від кривди і від насильства спасе душі їхні, і кров їхня буде дорогоцінна перед очима його.
15 І буде він жити, і принесуть йому золото Аравії; будуть молитися за Нього, завжди і щодня будуть благословляти його.
16 Буде достаток хліба на землі і на верхах гір; плоди його піднесуться вище Ливану, і розмножаться люди, як трава на землі.
17 Нехай буде ім’я його [благословенне] навіки; раніше сонця перебуває ім’я його, і в ньому благословляться [всі покоління землі] і всі народи будуть прославляти його.
18 Благословен Господь, Бог Ізраїлів, що творить чудеса єдиний.
19 І благословенне ім’я слави Його повіки. Славою Його буде повна вся земля. Амінь. Так буде. Амінь.
20 Закінчилися молитви Давида, сина Ієссеєвого.
Слава…
Псалом Асафа.
1 Який милостивий Бог Ізраїлів до народу Свого, до чистих серцем!
2 Мої ж мало не похитнулися ноги, мало не посковзнулися стопи мої.
3 Я позаздрив безумним, бачивши добробут беззаконних.
4 Бо нема їм страждання, й до смерти їхньої міцні сили їхні.
5 У трудах людських їх нема, і не знають вони людської біди.
6 Тому—то гордість підняла їхню пихатість, і, як в одежу, одягаються вони у неправду та нечестя свої.
7 Пливе, наче олива, неправда їхня, живуть за похотями свого серця.
8 З усього глузують, зневажливо говорять про Бога, звисока розмовляють.
9 До небес підносять уста свої, і язик їхній обходить землю.
10 Тому звертаються до них люди і п’ють їхню воду повною чашею,
11 і кажуть: “Як довідається Бог? І чи знає Всевишній?”
12 І ось ці нечестивці завжди живуть у достатку і примножують багатство.
13 [І я сказав:] “Чи не даремно я дбаю про чистоту серця і в невинності умивав руки мої;
14 віддавав себе під удари щодня і щоранку себе осуджував?”
15 Але коли б я сказав: “Буду і я так жити”, то я став би зрадником перед родом синів Твоїх.
16 І я став думати, як би мені все це зрозуміти, але тяжким було це в очах моїх.
17 Аж поки не ввійшов я у святиню Божу та не зрозумів кінця їхнього.
18 Дійсно, на слизькій дорозі поставив Ти їх, над прірвою стоять вони.
19 Як несподівано прийшли вони до занепаду! Щезли, погинули за беззаконня свої.
20 Як щезає сон того, хто прокинувся, так Ти, Господи, розбудивши їх, знищив помисли їхні у місті Твоїм.
21 Коли хвилювалося серце моє і боліла душа моя,
22 я був нерозумним, я як тварина був перед Тобою.