- А якщо не побачимо? - сумнiвався Азимут.

- Що ж! На нашому рахунку буде ще одна навколопланетна подорож. Ми завершимо уу по паралелi, що збiгасться з нашим курсом. Тодi нам нiхто нiколи не дорiкатиме, що ми знехтували прекрасною можливiстю дослiдити оббiловане небесне тiло. Така нагода навiть менi вперше у життi траплясться.

- I, певно, востаннс! - зловiсно вирiк штурман.

Але моум наказам скорився, бо, зрештою, важити життям хлопець звик. Адже вiн ще зi шкiльноу лави прямим курсом пересiв на борт мосу посудини, отже, навiки позбувся шкiдливого впливу з боку надто обережних капiтанiв, яким не судилося й поблизу ходити навколо справжнiх пригод.

Сказано - зроблено.

Ми повiльно рушили вперед, назустрiч неминучому. Сталевий трилапий якiр волiкся на ланцюгу по гладенькiй, немовби обточенiй на велетенському верстатi, поверхнi планети.

Час плинув, а в нашому становищi нiчого не мiнялося. Ми вже завернули за обрiй, а якiр так само безрезультатно волiкся за нами, мов кресало, висiкаючи iскри з рiдкiсних копалин. Хай йому бiс! Невже дiйсно справдиться похмурий гороскоп, складений штурманом на грунтi точних обчислень? Визнаю, мене тодi, вели вперед не обчислення, а добре розвинена iнтууцiя, без якоу нема чого чiпляти нашивки мiжзоряного навiгатора. Вiдомо ж: знайшов не знайшов, а помацати можна. I мушу зазначити, якби я зi свосю iнтууцiсю забарився ще на хвилину, вiд унiкальноу цивiлiзацiу двоголових лишилися б самi скоцюрбленi кiстяки! Авжеж! Ще хвилина, i космiчна холоднеча безжально перетворила б планету на найвеличнiший, але i найпохмурiший пантеон...

А сталося ось що.

7. ВИБУХ КУЛIНАРНОГО ВУЛКАНА

Несподiвано просто пiд нами могутнi шари кварцового сланцю загрозливо настовбурчилися, а потiм закопилилися угору. По новоутворенiй, сдинiй в одноманiтному ландшафтi планетi-гулi побiгли зморшки трiщин. Ми й оком не встигли клiпнути, як ця патологiчна пухлина вибухнула.

- Капiтане! - заволав на все горло Азимут, нiби я одвiку був слiпий i глухий. - Пiд нами дiючий вулкан!

Так, що не кажiть, а штурман мав рацiю. Справдi, на, здавалося б, мертвiй планетi вибухнув вулкан, просто над кратером якого непорушне зависла ракета, бо я встиг натиснути на гальма, щоб не проминути це рiдкiсне видовисько. Але що дивно - з отвору у чорне небо летiли не кам'янi брили, не геологiчне начиння i не бризки магми.

Може, ви менi не повiрите, але вулкан обстрiлював нау коробку стiльцями, волохатими пальмами у дубових дiжках, чарками i фужерами, саксофонами i кларнетами. Наввипередки з барабаном летiла добряча миска з паруючими варениками у сметанi.

- Оселедець, iкорка, крабчики, баличок, огiрочки, книга скарг! сторопiло впiзнавав я.

Мимоволi складалося враження, нiби пiд нами вибухнув не пересiчний вулкан, а один з найкращих у Всесвiтi ресторанiв.

У цей iсторичний момент Азимут тiльки того й надумав, що безсоромно збрехати, хоч ми вже з мiсяць сидiли на самiй хлорелi, заливаючи цю сухiврю набридлою пастою:

- Капiтане, щось у мене зовсiм зник апетит...

А вулкан невтомно бомбардував нашу коробку добiрними стравами. На обшивцi шкварчала ясчня, лiпилися пампушки з салом, крученики i галушки, репались закоркованi рожевими борошняними шапками глечики з запашною печенею, по iлюмiнатору котилися гарячi хвилi борщiв, капуснякiв та солянок. А коли з кратера вервечкою випурхнув десертний асортимент медяникiв, коржiв з маком, сухих вин i срiбних кавникiв, я не витримав:

- Тисяча комет! Чи не час зачинити цю корчму на переоблiк?

Анi секунди не вагаючись, я рiшуче взявся за важелi. Правда, Азимут патякав пiд руку:

- Капiтане, хiба ж ви ревiзор або торгiнспектор?

Ясна рiч, хлопець вiн молодий i поки що навчився лише вiдкорковувати. А от вчасно закорковувати - такого професiйного досвiду вiн ще не набув.

Я й показав йому на практицi, як це розумнi люди роблять. Ввiмкнув кормовi дюзи i майстерно кинув ракету сторчака у невгамовне жерло цього всепланетного рогу достатку. Коробка, мов голка масло, прошила густу сумiш холодцiв, шнiцелiв, заливних асортi, тiстечок i нарештi заскреготала обшивкою по стiнках кратера. Дiрка виявилася як на космiчний корабель шита. Коробка вмить надiйно закоркувала кулiнарний вулкан, i безгосподарське розбазарювання харчових продуктiв одразу ж припинилося.

Азимут перший визирнув у iлюмiнатор, щоб зорiснтуватися (я ще порпався бiля пульта управлiння), i раптом почав реготати, мов навiжений.

8. СВIТ ДОГОРИ НОГАМИ

Картина справдi була безглуздою.

Щоб вам був зрозумiлий наш стан, я наведу такий приклад. Припустимо, ви вирiшили продовбати пiдлогу, щоб вiльно спiлкуватися з сусiдою, який мешкас поверхом нижче. I от ви успiшно завершусте свою благородну справу, просовусте голову в отвiр i несподiвано з'ясовусте, що продовбали не сусiдову стелю, а його пiдлогу, i що насправдi- сусiдова пiдлога - це стеля, а стеля - це пiдлога. Що ви вистромили носа не бiля люстри, а бiля стоптаних виступцiв хазяуна, який височить над вами. Якоу ви були б про себе думки? Хiба може пiдлога з обох бокiв бути пiдлогою? Хiба може просто пiд вами мешкати ваш антипод? Що б ви зробили, побачивши отаке? Певно, не гаючи анi секунди, викликали швидку допомогу з психолiкарнi, аби позбутися й найменших сумнiвiв...

Точнiсiнько отаке диво сталося з нами. Тiльки нас вiд найближчого пункту швидкоу допомоги вiддiляла бозна-яка безодня видовжених, як нудьга, парсекiв!

Наша коробка височiла собi серед дiжок з рудими вiд пилу пальмами, якi можна побачити хiба на задрипаному вокзалi. Але ми зовсiм не вiдчували, що звисасмо зi стелi униз головою разом з порудiлими пальмами, крiзь плетиво яких Виглядали ще й столики з паперовими квiтами i пляшками пива. Словом, за усiма ознаками ми вистромилися з пiдлоги, хоч сподiвалися на цiлком протилежне. Та про науковий бiк цього феноменального явища я розповiм вам трохи згодом...

Так от, виглядасмо ми з ракети посеред абсолютно порожньоу зали (я маю на увазi повну вiдсутнiсть вiдвiдувачiв) i зачудовано лупасмо очима.

Коли це рипнули дверi, i в щiлину обережно просунулися двi голови, схожi одна на одну, як двi краплi води або ляльки масового виробництва. Вибалушилися вони у чотири ока на нашу заюшену вулканiчними наудками ракету, зойкнули у два роти i моментально, напрочуд синхронно зникли.