Так, дивлячись, як блинда народивсь

Й веселощами шлях прикрасив вщерть,

Від віри найчистішої відрікся,

Честь позолочену позорно заховав,

Добропорядність божевільну зрадив,

Достоїнства у пил брудний втоптав,

Кульгавістю своєю силу звабив,

Авторитет розпоряджавсь красою,

Керуючись задля забави вмінням,

Назвав він правду просто простотою –

Усе це давить, мов важке каміння.

Стомившись від життя, його покину я.

Лишиться на землі лише любов моя.

Тарас Шевченко-Задунайський

Я кличу смерть, немов галімий емо,

Життя – лайно, а люди всі – нікчеми,

Хто береже понти, без бабок той,

Всіх кинули, у бізнесі – аццстой,

Зате рулить гламурная тусня,

Таблоїди та глянцева фігня.

Дівчата – шльондри або мріють ними стати,

Поети подались на порносайти,

Бо премії дербанять між собою

Тупі песиголовці сивочолі

І вчать нас жити, довбані скоти.

У місто не поткнешся через трафік –

Послав би я давно усе це на фіг,

Якби не те, що є у світі Ти.