--- Так. Ми будемо часто навідуватись. --- сказав Теймур.

--- Можна я теж буду вас провідувати? --- спитав у старого Готар.

--- Звісно, хлопче. --- зрадів Стах. --- А ще краще, забирай свою матусю, та переселяйтесь до мене. Місця вистачить. Що вам робити в горах. А тут ти навчишся якоїсь справи.

--- Це було б чудово! --- почувши пропозицію батька, зраділа Тума. --- І я не так за тебе хвилюватимусь!

Мандрівники залишились погостювати в Каурдані. Карол сповістив намісника цариці про її загибель. І все місто зітхнуло з полегкістю. Нарешті вони звільнилися від гноблення тиранки. Дякуючи за цю новину, друзів завалили подарунками. Тій вдячності не було кінця, і вони рятуючись від неї, раніше запланованого, вирушили далі. Знову за допомоги Карола, мандрівники за незначний проміжок часу. Змінили своє місце перебування. Вони опинились на подвір'ї Перуса і Орики, батьків Мілени. І знову радість зустрічі, і сльози радості. Орика вітаючи перецілувала всіх, і кого знала і кого не знала. Навіть Хета не ухилилась від її поцілунків.

--- Любі мої! Рідні мої! --- щебетала щаслива мати. --- Та я ж, усі очі виплакала виглядаючи вас!

--- Ну годі вже тобі. --- притримав Орику, чоловік. --- хоч сам ледве стримував свої почуття.

--- Дякую тобі, хлопче. --- звернувся він до Карола. --- зараз я як ніколи впевнений, що ти вартий моєї дитини. Ти виконав свою обіцянку, і повернув мені Міленку живою, і не ушкодженою. Тому я віддаю її тобі з спокійною душею.

Чоловіки обнялися. Почувши гомін, вийшов на ганок свого будинку Мозус. Побачивши друзів він теж прийшов їх привітати. Його рани вже загоїлись, і він виглядав зовсім здоровим.

--- Ну що? --- хлопнув він своєю велетенською долонею, Карола по плечі. --- Свадьба не відміняється? Я все ще запрошений?

--- Звісно. --- посміхнувся другові чарівник. --- Всі запрошені!

Несподівано з боку щось засопіло. Мозус озирнувся, і побачив Бахтара. Нещасний коротун, вертів головою на всі боки і витріщав очі, не розуміючі де знаходиться.

--- Ніколи не думав, що він може стати таким жалюгідним. --- сумно мовив степовик. --- Що ти думаєш з ним робити, Кароле?

--- Відправлю назад до Сулерії. Це його дім. Може він там оговтається.

Наступною зупинкою для мандрівників було селище болотників. Каперу добряче перепало від його коханої Ніки. Вона лупцювала його всім що траплялось під руку, поки не попала в його сильні обійми. Жінка відразу притихла, і ніжно пригорнулася до коханого чоловіка. Діти теж притулились до батька. За весь час подорожі, друзі не бачили нічого приємнішого.

--- Може залишишся у нас? --- несміливо запропонував Хеті, Перус.

--- У вас гарне поселення. --- відповіла на те острів’янка. --- Та осіле життя не для мене. В мене краща пропозиція! Вирушай зі мною до Туламі, там чикає Пек.

--- Ти дійсно хочеш бачити мене поряд?

Хета не відповіла, а лише посміхнулась.

--- Гарна ідея. --- втрутився в розмову Карол. --- Я відправлю вас туди, хоч зараз. Але пообіцяйте, що прийдете разом з капітаном на наше з Міленою весілля.

--- Обов'язково прийдемо!

--- Чарівнику, ти не будеш заперечувати, якщо разом з вами, ми з Тумою зіграємо своє весілля? ---- подав голос Теймур.

--- Отакої? Коли ж це ви вспіли зговоритися?--- штовхнув у плече друга, Капер.

--- О що, тільки тобі одному мати таку чудову родину? Я теж хочу!

--- Я не заперечую!

Карол повернувся в замок сповнений гордості. Він віддав вчителеві скіпетра і «Першоджерело». Орнагул був щасливий і гордий своїм вихованцем.

--- Хлопчику мій, я молив всіх богів допомагати тобі, і радий що вони почули мої молитви!

--- Мині вистачило і Вашої підтримки, вчителю!

--- Тепер справа за малим. Треба зібрати разом всіх чарівників, що на стороні світла і добра, і тоді ми здолаємо чари Магри.

Невдовзі на подвір’ю замка Орнагула ніде було впасти яблуку. Зібралися всі чародії які прагнули захистити свій світ від зла. На чолі дійства десятий учень Вартохара, Орнагул. Він відкрив «Першоджерело» і почав читати заклинання, в руці чарівник тримав скіпетра. Скіпетр при кожному слові спалахував яскравим світлом, і воно вириваючись з нього, летіло у вись до самого Алагіра. Зірка набиралась чарівної сили і в якусь мить, та сила ринула на систему, окутуючи кожну планету, звільняючи їх від влади Магри. Та все ж, Планету Білих троянд не вдалось відвоювати. Надто сильною там була влада темряви. Навіть на Планеті людей був почутий крик злості і ненависті, що пролунав з вуст Магри. Битва ще не скінчилась! Та все ж перемога була на боці мешканців системи Алагір.

Невдовзі в замку Орнагула, святкували одразу два весілля. Якими гарними були у весільному вбранні Мілена і Тума! Мабуть гарніших наречених, ні до них, не після них не було! Якими щасливими були Теймур і Карол, сидячи поряд з ними. Мабуть щасливіших женихів, ні до них, не після них не було! І зібралися за великим столом усі їхні друзі: Крахун, Шутім і Шаміля з Сулерії, Крістур з Васою зі Старого світу, друзі – болотники, Хета, Пек, Мозус і Марика, Перус і Орика, Лісовик Муеро, Орнагул і його дев’ять учнів і ще багато різного народу які удостоїлись честі бути запрошеними на це весілля.

--- Як чудово, що ми всі, зібралися за цим столом. --- замріяно промовив Шутім. Він трохи захмелів і сидів підперши голову руками.

--- Нарешті ти вирішив покінчити зі своїм холостяцьким життям. --- Гукнув до Теймура, Крістур.

--- Хто б казав! --- засміялась Васа. --- Ану згадай, скільки тобі було, коли ми побралися?

--- Ну, сорок. --- пробубнів Крістур. --- Але ж я довго не міг зустріти такої вродливої жінки як ти.

--- Підлесник! --- штовхнула Васа чоловіка під бік. --- А Теймурові лише двадцять п’ять. Каролові двадцять один!

--- Молодість не гріх! Головне аби чоловіки були справжні. Щоб могли захистити свою сім’ю. --- втрутився в розмову Перус.

--- Такі чоловіки як Карол і Теймур, зможуть захистити свої родини! --- підняв келих з вином Капер.

--- Я згоден з тобою брате! Вип'ємо за новобраних! --- гаркнув на все горло Плато.

--- Я теж скоро знайду собі дівчину, і одружусь на ній. --- тихо, наче сам до себе, промовив Івер.

Хлопчина трохи заздрив своїм друзям, але по доброму. Він від всього серця бажав їм щастя. Заграла музика. Почались танці. Строката юрба кружляла по замковому дворі.

Лише старий чарівник Орнагул, на цьому святі був трохи сумний.

--- Кароле, Кароле, ти ще не розумієш, що чекає тебе, і твою дружину попереду. Даремно ти не дослухався до моїх порад. Та я, зроблю все щоб захистити тебе. Бо ти наша єдина надія…

02. 02. 2011р.