26. Ізгої, сябри і закупи (лїтература).
Про ізгоїв див. особливо Мрочекъ-Дроздовского Изсл Ђ дованія о Р. Правд Ђ , II дод. IV (Чтенія московські, 1886,І), Рус. Юрид. Древн. Серґєєвіча І c. 263 і далї, В.-Буданова Обзор с. 379. Про сябрів особливо: Лаппо-Даниловскій Критическія зам Ђ тки по исторіи народнаго хозяйства въ Вел. Новгород Ђ и его области, за IX-XV в. Спб., 1895, Лучицкій Сябры и сябринное землевлад Ђ ніе въ Малороссіи (С Ђ верный В Ђ стникъ, 1889, I-II і осібно), Серг Ђ евичъ Древности рус. права III с. 69 і далї; але всї сї дослїдники виходять з пізнїйших звісток про сябрів, де се слово значить просто „спільника”, і навіть в найновійшій працї д. Серґєєвіча поминено текст Посланія Клима, що дає зовсїм инакше осьвітленнє справі.
Про закупів див. особливо Серґєєвіча Юрид. древн. І c. 176 і далї, тут же перегляд лїтератури c. 184-5, окрім того В.-Буданов Христоматія І c. 58-61, і Обзор c. 38, Б Ђ ляевъ Крестьяне на Руси с. 13 і далї, Хл Ђ бниковъ Общество и государство с. 242 і далї, Рожковъ I с. 57-60, Дебольскій c. 85 і далї.
Що до значіння слова „закуп”, то одні дослїдники як Мейеръ — O прав Ђ залога с. 225, Неволинъ — Исторія гражд. зак. V 147, Чичеринъ Опыты с. 144, В.-Будановъ (Хрестоматія 1. с.), Рожковъ, Ясинскій (як низше), в закупництві бачать позичку, забезпечену особою довжника; иньші як Рейц, а з новійших Серґєєвіч, Дебольскнй — наєм. Але нема причини робити з сього ділєми: Кар. 65 показує, що практикувало ся відроблюваннє грошевих сум фізичною роботою; те-ж саме виходить і з Кар. 122, де говорить ся про відроблюваннє грошей в більших речинцях (Серґєєвіч розумів се тільки про оден рік, але „но оже не доходять годъ” значить взагалї — ”не пробуде в роботї цїлого часу” ), 3 другого боку, як піднїс я в текстї, плата при наймі давала ся вперед (з гори), отже обидві форми закупництва сходили ся дуже близько.
В.-Буданов, за ним Ясинский пробували ствердити свій погляд пізнїйшим уживаннєм терміну в праві в. кн. Литовського — В.-Будановъ Черты семейнаго права і Обзоръ с. 38, Ясинскій Закупы Рус. Правды и памятниковъ западно-русскаго права (ювилейний збірник В.-Буданова); але розумієть ся не можна на тій підставі, що в зібранім документальнім матеріалї XVI в. він означав застав, виводити, що і закупництво XI-XII було тільки заставом і більше нїчого.
27. Економічні відносини. Гроші (до c. 333 і далї).
Старша лїтература для економічних питань, якими ми тут займали ся, не дає майже нїчого; з неї велику популярність має й досї книга Аристова Промышленность древней Руси, 1866, але се систематика письменних джерел про господарство, промисли і ремесла та торговлю, і до тих питань, які нас тут інтересують, дає мало. Займав ся ними Хл Ђ бниковъ в книзї Общество и государство въ домонгольскій періодъ 1872, але виводи його дуже часто фантастичні. Останнїми часами сим справам присьвячуєть ся більше уваги; див.: Ключевскій Курсъ русской исторіи І, passim; Серг Ђ евичъ Древности русскаго права т. III, Рожковъ Обзоръ русской исторіи съ соціологической точки зр Ђ нія, І; його ж: Городъ и деревня въ русской исторіи (Краткій очеркъ экономической исторіи Россіи), 1902 (коротко викладає ті ж гадки, що новійше розвинені в Обзорі); М. Покровскій: Отраженіе економическаго быта въ Р. Правд Ђ (Русская исторія під ред. Сторожева, І, Мва, 1898), Изгоевъ Экономическія основы: института насл Ђ дованія по Русской Правд Ђ (Науч. Обозр. 1899, X); іще розвідки: Блюменфельдъ О формахъ землевлад Ђ нія въ древней Руси, Одеса, 1884 (з Записок одеського унїверситету); Багатуровъ Личныя и поземельныя права въ древней Руси, 1886; Лаппо-Данилевскій Критическія зам Ђ тки по исторіи народнаго хозяйства въ В.Новгород Ђ и его области за IX-XV вв., 1895.
Староруська монетна система має велику лїтературу; докладний показчик її до р. 1882 у Толстого Древн Ђ йшія рус. монеты; перегляд важнїйших поглядів у Черепнїна як низше. З давнїйшої спеціальної лїтератури важнїйше: Krug Zur Munzkunde Russlands, 1805. Историческій опытъ о древнихъ русскихъ монетахъ и кожанныхъ деньгахъ, Мва ,1831, 2 вид. 1884. Каченовскій О кожанныхъ деньгахъ — Ученыя Зап. моск. унив. 1835. Б Ђ гаевъ Очеркъ исторіи монетной системы на Руси — Чтенія москов. 1846, III. Казанскій Изсл Ђ дованіе о древней русской монетной систем Ђ въ XI, XII и XIII в Ђ кахъ (Записки археол. общ., III, 1851). Заблоцкій о ц Ђ нностяхъ въ древней Руси, Спб., 1851. Погодинъ — Изсл Ђ дованія, т. VII, 1856. Прозоровскій Монета и в Ђ съ въ Россіи до конца XVIII в Ђ ка, Спб., 1865 (Записки археологическаго общества т. XII) — книга що довго уважала ся основною до сих питань, але в нїй археольоґічний матеріал майже зовсїм поминено; його ж: Куны (Изв Ђ стія археол. общ. VII) і О кунныхъ ц Ђ нностяхъ (Сборникъ археол. инст., IV, 1886). Мрочекъ-Дроздовскій Опытъ изсл Ђ дованія о деньгахъ Русской Правды, Мва, 1881 (з Зап. университета). Усовъ О древнихъ русскихъ деньгахъ по Р. Правд Ђ — Древности моск. археол. общ. IX, 1883. Святловскій Примитивныя деньги и эволюція древне-русскихъ денежныхъ системъ (Народное Хозяйство, 1900, I, II, VI). Богато займаєть ся старою монетною системою Ключевский в своїм курсї. Вкінцї цїкава праця А. Черпнина О кіевскихъ денежныхъ гривнах (Труды XI археол. съ Ђ зда), пробує перенести центр ваги на археольоґічний матеріал; але сей останнїй з сього становища дуже мало дослїджений (між иньшим нїчого майже не зроблене для докладнїйшої хронольоґії находок з гривнами в границях Х-XIV віків). Лїтература давнїх руських монет вказана була у нас в І т. пр. 61; одначе вони досї майже не були студийовані зі становища монетної системи.
28. Лїтература староруського права й його джерел (до c. 352).
Спеціальна лїтература умов з Греками подана в І т. прим. 57;
додати належить іще нову розвідку А. Лонгинова: Мирные договоры Русскихъ съ Греками, заключенные въ Х в Ђ к Ђ (Записки одес. общ. XXV, 1904). В оцїнцї відносин руських і грецьких елєментів в сих умовах найдальше іде д. Серґеєвіч, заперечуючи майже всяке значіннє сих умов для пізнання руського права (розвідка його передрукована в новім виданню Лекцій, 1903).
Лїтература Руської Правди і взагалї давнього руського права дуже велика й не перестає зростати, завдяки тому, що се увійшло в проґраму курсу „русского права” в російських унїверситетах. Студиї розпочали ся в серединї XVIII в., коли росийський історик Татїщев віднайшов коротку редакцію Правди і 1738 р. передав її з своїми коментарами (де в чім інтересними) петербурській академії. Там одначе вона не звернула в початку уваги на себе, і тільки 1767 р. видав її Шлєцер під тутулом: „Правда Русская, данная въ одинадцатомъ в Ђ к Ђ отъ в. кн. Ярослава Владимирича и сына его Изяслава Ярославича”, а Струбе де Пірмон (Strube de Pyermont) взяв її під увагу в своїй академічній промові Discours sur 1'origine et les changements de lois russiennes, 1757. Після того до кінця XVIII в. Рус. Правда (коротша і ширша) була видана ще пять разів (видання сї й дальші вичислені в Христоматії В.Буданова І c. 86).
З видань 1-ої пол. XIX в. мали більше значіннє — Раковєцкого (Prawda ruska, т. 1 і 2, 1820 і 1822, на підставі кількох кодексів, з коментарем, де ся памятка поставлена була в звязку з законодатними памятками иньших словянських народів), Дубєнского (Русскія Достопамятности, II, 1843), Тобіна (Tobien Kritische Ausgabe der Prawda Ruskaia, 1848, Die Prawda Russkaia, das alteste Rechtsbuch Russlands 1844, Sammlung kritisch-bearbeiteten Quellen der Geschichte des russischen Rechts, 1844).
Але сї видання стратили своє значіннє, коли 1846 р. Мик. Калачов видав під титулом: Предварительныя изсл Ђ дованія служащія для полнаго объясненія Русской Правды, збірний текст її опертий на пятдесяти кодексах: в основу положено найстарший — Синодальний кодекс, і до нього подані варіанти. Се виданнє (вдруге передруковане 1880 р.) зістало ся досї підвалиною для всяких текстуальних студий, рівнож і прийнятий Калачовим подїл на параґрафи досї прийнято загально, хоч він і не завсїди щасливий, а ще меньше щасливий був плян видання Правди в Изсл Ђ дованіях, бо параґрафи її автор подає в своїм власнім систематичнім порядку. Сю недостачу він поправив, видавши на другий рік чотири типові кодекси (по його клясифікації) осібно, під титулом: Текстъ Русской Правды на основаніи четырехъ списковъ разныхъ редакцій, 1847 (нове виданнє 1881).