Вперше опубліковано в газеті «Русский инвалид» (1857, --№ 61). Вдруге за життя поета надруковано в журналі «Основа» (1861, № 1) під назвою «Пустка» з присвятою М. С. Щепкіну.
Автограф — в зошиті «Три літа».
1. Волхв (ст.-слов.)—чарівник, чародій. З дальших рядків видно, що Шевченко мав тут на увазі видатного російського актора Михайла Семеновича Щепкіна (1788—1863), колишнього кріпака, близького свого друга.
ГОГОЛЮ
Вперше надруковано 1859 р. у збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки» (Лейпціг) під назвою «Думка».
Автограф — в зошиті «Три літа».
1. Гоголь, Микола Васильович (1809—1852)—геніальний російський письменник. Шевченко дуже високо цінував його творчість.
2. Бсгилова — болиголова, отруйна рослина, бур’ян.
3. н і м о т а — Шевченко мав тут на увазі царську бюрократію, серед якої в той час було багато німців з походження (Бенкендорф, Клейнміхель, Корф тощо).
НЕ ЗАВИДУЙ БАГАТОМУ...
Вперше надруковано в журналі «Основа» (1861, № 3).
Автограф — в зошиті «Три літа».
НЕ ЖЕНИСЯ НА БАГАТІЙ...
Вперше надруковано в журналі «Основа» (1861, № 3).
Автограф — в зошиті «Три літа».
ЄРЕТИК (Шафарикові)
Початок поеми (рядки 1—87) вперше надруковано в журналі «Основа» (1861, № 1). Там же («Основа», 1861, № 8) надруковано уривок з поеми під назвою «Частина поеми: Єретик Іван Гус». Інший уривок з поеми (рядки 125—227) вперше надруковано у львівському журналі «Правда» (1873, № 16) під назвою «Папська булла». Другу половину поеми (рядки 228—374) вперше надруковано в журналі «Былое» (1906, № 6).
Повністю поему «Єретик» опубліковано в «Кобзарі» 1907 р.
Автограф — в зошиті «Три літа».
1. Єретик.— Так церква називала людей, що виступали проти окремих положень релігії. Католицька церква оголосила єретиками видатних філософів і вчених Джордано Бруно, Кампанеллу, Галілея за те, що вони боролися за наукове пізнання світу. В Чехії єретиком був оголошений Яи Гус.
2. Шафарик, Павло (1795—1861)—видатний чеський і словацький учений, професор Празького університету, один з основоположників методу порівняльного вивчення слов’янських мов. Своєю науковою роботою значно сприяв зростанню національного руху в слов’янських землях. Для пропаганди ідеї єдності слов’ян велике значення мали його спроби дати порівняльний огляд історії, літератури і етнографії всіх слов’янських народів як відгалужень єдиного народу.
3. І є з е к і ї л ь — міфічний пророк, один із авторів мудрих біблійних повчань-пісень.
4. Констанцький єретик великий — Ян Гус (1369— 1415), великий син чеського народу, видатний діяч реформації, мислитель, ідейний натхненник антифеодального національно-визвольного руху в Чехії. Походив з селянської родини, був професором і ректором Карлового університету в Празі. Спалений у Констанці.
Страта Гуса була поштовхом до посилення антифеодального й національно-визвольного руху, що здобув назву гуситського. Шевченко оспівав Яна Гуса як борця проти німецько-католицької навали на слов’янські землі. Констанц — південнонімецьке місто, де відбувався церковний собор, на якому Яна Гуса оголошено єретиком і спалено.
5. Чернець годований сидит ь.— Шевченко мав на увазі римського папу.
6. Всує (церк.-слов.) — даремно.
7. Розпадуться три корони на гордій тіарі! — Тіара — папська шапка (митра), оточена трьома вміщеними одна над одною коронами, що служили символом влади папи як судді, законодавця і священнослужителя католицького світу.
8. Віфліємська каплиця — назва каплиці в Празі, в якій Ян Гус, починаючи з 1412 p., виступав з проповідями, спрямованими проти римського папи і католицької церкви.
9. Булла — грамота римського папи.
10. Конгла в — конклав — збори представників вищого католицького духівництва, які обирали папу.
11. А ж \ о всесвітньої столиц і...— тобто д'о Риму.
12. Авіньйон — місто на півдні Франції, де в середні віки
тимчасово перебував один із пап, суперник римського папи.
13. Антипапи — папи, що існували одночасно з римським па
пою, але не визнавалися законними; претенденти на папський престол, між якими постійно точилася боротьба за владу. Так, наприкінці XIV ст. один папа був у Римі, другий — в Авіньйоні. На початку XV ст. собор у Пізі скинув обох пап і обрав третього. Собор у Констанці згодом скинув третього і обрав четвертого.
14. К,а р д и н а л и — вищі духовні особи в римсько-католицькій церкві. Кардинали обирають із свого середовища римського папу.
15л Загелкали гус и...— Мова йде про гуситський рух, про прихильників Гуса, що разом з ним виступали проти римського папи. ...З орлами летять битьс я...— Під орлами тут розуміються прихильники римського папи.
16. Всіх ворон скли кат и!— Розуміється собор кардиналів у Констанці.
17. Д ю к и — графи (від франц. due — граф).
18. Герольди—особи, що привселюдно оголошували накази короля чи імператора та сповіщали про початок урочистих церемоній.
19. Сарацини — так називали в середні віки арабів-магоме-тан; з метою завоювання країн Близького Сходу папи і європейські королі організовували так звані хрестові походи проти арабів.
20. А т тіл а — вождь гуннів у 445—453 роках, жорстокий завойовник, відомий своїми спустошливими походами й завоюваннями в Азії та Європі.
21. Цесар — імператор тодішньої Священної -Римської імперії Сигізмунд (1368—1437). Вячеслав—його брат, король чеський (Вацлав IV, 1376—1419).
22. Прелати — вищі духовні особи католицької церкви, що мали право судити.
°23. Автодафе (португ.) — урочиста церемонія оголошення й виконання вироків середньовічної інквізиції, зокрема спалення засуджених на вогнищі. Тут йдеться про засудження до страти- Яна Гуса як єретика.
24. Голгофа — гора поблизу Єрусалима. На ній, за євангельськими міфами, було розіп’ято Христа. Тут—місце страти Яна Гуса..
25. В овніх шкурах (церк.-слов.)...— в овечих шкурах.
26. Те d е um laudamus (лат.) — Тебе, боже, хвалимо — католицька молитва.
27. Т рапеза — місце споживання їжі, їдальня при монастирі. Т рапезувати — їсти, бенкетувати.
28. Старий Жижка з Таборова (1360—1421)— Ян Жижка, 1419 р. після спалення Яна Гуса став на чолі повстання чеського народу проти німецького панування над Чехією.
29. Марьинское — село Мар’янівка на Полтавщині; там Шевченко жив у поміщика О. А. Лук’яиовича, писав портрети членів його родини.
СЛІПИЙ (Поема)
Вперше надруковано в журналі «Основа» (1861, № 4), з купюрами, під назвою «Невольник». Оскільки ця редакція пізнішого часу і має ряд істотних відмін, вона друкується в другому томі цього видання. Тут подається текст, який Шевченко переписав до свого зошита «Три літа».
1. Шляхетчина — королівська, шляхетна Польща.
2. Б р а т с т в а— організації, іцо були в XVI—XVII ст. ст. центрами культурного і почасти політичного життя на Україні. При братствах існували школи, в яких навчалась'молодь, переважно з заможних кіл, Тут мова йде про Київську академію при Братському монастирі.
3. А живі м и с л і т е...— тобто про справжню, життєву науку; мисліте — в церковнослов’янській азбуці літера «М».
4. Межигірський Спас — церква при монастирі в Межигір’ї, поблизу Києва.
5. У Почаєві святом у...— у Почаєвській лаврі, монастирі на Волині.
6. Хоч Петра діждат и...— Мається на увазі церковне свя* то (припадало на першу половину літа — 29 червня за ст. ст.). Зелені свята передували святу Петра.
7. Чайки — великі козацькі човни.
8. Тендер — колись острівець, а тепер — коса в гирлі Дунаю.
9. Агарянська земля — тут у значенні землі, населеної магометанами.
10. Козака лейстрового. ..— тобто козака, записаного у спеціальний військовий реєстр.
11. Цареградська башта — в’язниця у Стамбулі, колишньому Цареграді (Константинополі).
12. Покрова — Покровська церква, що була на Запорозькій Січі.