Несан з поклоном простягнув шумівки.

— Сподіваюся, ти знайдеш у собі сили прийти на додаткове покаяння на цьому тижні. — Джиллі вихопила шумівки. — І які тільки приниження від вас нам, андерцям, доводиться терпіти!

— Так, Джиллі, я потребую додаткової покути. Дякую тобі, що нагадала.

Вона задоволено щось буркнула і повернулася до роботи. Несан, згораючи від сорому за те, що дозволив своїй брудній суті образити андерку, поспішив покликати на допомогу іншого кухарчука, щоб повісити важенний котел на гак. Він знайшов Морлі, який порався по лікоть в гарячій воді. Той дуже зрадів представленій можливості остудити руки, нехай навіть якщо для цього доведеться тягати котел.

Озираючись через плече, Морлі допоміг підняти важкий котел. Для нього це не було так важко, як для несана. Несан був худим, а Морлі — м'язистим.

— Сьогодні ввечері буде велика вечірка, — змовницьки посміхнувся Морлі. — Розумієш, що це означає?

Несан посмішкою підтвердив, що так, розуміє. Буде юрба гостей, шум. Сміх, пісні, багато їжі і випивки. Гості будуть все веселіше, вино і ель потечуть рікою, і якщо їм стануть підноситити неповні келихи і пляшки, ніхто не зверне на це уваги.

— Це єдина перевага в роботі на міністра культури, — зауважив Несан.

У Морлі здулися від напруги м'язи шиї — котел був дуже важкий. Він нахилився до Несана ближче.

— Ну, тоді тобі варто проявляти більше поваги до андерців, інакше позбудешся цієї переваги. А заодно даху над головою і їжі.

Несан кивнув. Він зовсім не хотів проявляти неповагу. Він зобов'язаний андерцям всім на світі. Але він постійно стикався з тим, що андерців занадто легко образити, хоча і розумів, що причина цих непорозумінь в його нечутливості і неуцтві, і вважав, що йому нема кого звинувачувати, крім себе самого.

Як тільки котел виявився на місці, несан закотив очі і висунув язика, зобразивши Морлі, як сьогодні вони надеруться до поросячого виску. Морлі відкинув руде, як у всіх хакенців, волосся з лоба і беззвучно зобразив п'яне ікання, а потім знову занурив руки в мильну воду.

Несан, посміхаючись, побіг за дровами. Проливні дощі, що було зарядили останнім часом, припинилися, хмари пішли на схід, і в повітрі пахло свіжістю і вологою землею. Нинішній весняний деньок обіцяв бути теплим. Вдалині сяяли на сонці свіжою зеленню засаджені поля. Часом, коли дув південний вітер, сюди доносився солоний запах моря. Але сьогодні морем не пахло, хоча в небі і кружляли кілька чайок.

Біжучи за черговим оберемком дров, несан кожен раз дивився на алею. Воза м'ясника все не було. Коли він закінчив тягати дубові поліна, туніка вся просякла потом. На цей раз Несан впіймав лише одну скалку, довжелезну, в подушечку великого пальця.

Набираючи дрова у дровітні з яблуневими полінами, він почув ритмічне поскрипування під'їжджаючого воза. Посмоктуючи палець і безуспішно намагаючись витягти зубами скалку, він нишком глянув в тінь величезних дубів, що росли вздовж алеї маєткі, і побачив Броуні, упряжного коня м'ясника. Людина, яка супроводжувала вантаж, йшла по іншу сторону воза, і зі свого місця Неса не бачив, хто це.

Крім м'ясника, в маєток приїздили ще багато людей: від вчених, що бажали відвідати бібліотеку Андера, до слуг з повідомленнями та доповідями. А ще сюди заглядало безліч добре одягнених людей з якимись іншими цілями.

Коли Несан вперше прийшов на роботу, його потрясли розміри не тільки кухні, де йому належало працювати, але всього маєтку. Він тоді боявся всіх і вся, розуміючи, що відтепер тут його новий будинок і йому доведеться пристосовуватися до роботи, якщо він бажає мати нічліг і їжу.

Мати веліла йому працювати як слід, і тоді, якщо йому пощастить, у нього буде будинок і їжа. Вона звеліла йому вести себе як належить, виконувати накази та слідувати правилам, навіть якщо вони здадуться йому суворими. І навіть якщо завдання буде обтяжливим, він повинен виконувати його беззаперечно, без всяких скарг.

Батька у Несана не було, вірніше, він не знав батька, хоча були чоловіки, які, як він вважав, могли б одружитися на його матері. У неї була своя кімната, надана роботодавцем, торговцем Ібсоном. Мати жила в місті, поруч з будинком пана Ібсона, в будиночку прислуги. Мати Несана теж працювала на кухні, готувала їжу. Вона могла приготувати все що завгодно.

Вона завжди поспішала погодувати Несана і не могла приділяти йому багато часу. Коли йому не потрібно було йти на покаяння, мати часто брала його на роботу, де могла наглядати за ним. Там він обертав рожен, виконував всякі доручення, мив дрібні предмети, підмітав подвір'я і частенько чистив стійла, де стояли упряжні коні пана Ібсона.

Мати була ласкава з ним. Несан знав, що вона дбає і турбується про нього. А ось чоловіки, з якими вона зрідка зустрічалась, в кращому випадку вважали Несана прикрою перешкодою. Дехто, бажаючи залишатися з його матір'ю наодинці, відкривав двері її кімнати і викидав хлопчину в ніч.

Мати Несана заламувала руки, але була занадто покірливою, щоб перешкодити цим чоловікам викинути сина на вулицю.

Коли його виставляли, несан спав або на порозі, або під сходами, або у сусідів, якщо ті мали настрій прихистити його. Іноді, якщо йшов дощ, конюхи дозволяли йому ночувати на стайні. Несану подобалося спати з кіньми, але він не любив мешкаючих на стайні мух.

Однак краще вже терпіти товариство мух, аніж опинитися захопленим вночі на вулиці хлопчиськами-андерцями.

Вранці мати йшла на роботу, як правило, разом зі своїм чоловіком, що теж працював у Ібсона, і тоді Несан міг повернутися в будинок. А ввечері в ті дні, коли йому доводилося попередню ніч проводити на вулиці, вона завжди приносила йому що-небудь смачненьке, крадькома узяте з кухні, де вона працювала.

Мати хотіла, щоб Несан вивчився торгівлі, але не знала нікого, хто погодився б взяти його в помічники, не кажучи вже про те, щоб в учні. Тому майже чотири роки тому, коли він підріс достатньо, щоб самому заробляти собі на прожиток, пан Ібсон допоміг матері прилаштувати Неса на кухню в маєток міністра культури, розташований в пригороді Ферфілда, столиці Андера.

Коли Несан туди тільки прийшов, один із службовців посадив його разом з ще кількома новачками і пояснив їм правила, показав, де Несан буде спати з рештою поварят, які в нього обов'язки і все інше. Службовець дуже серйозно розтлумачив, в якому важливому місці їм належить працювати. З цього маєтку міністр культури управляє своїм міністерством, яке займається практично всіма аспектами життя Андера. Маєток також є домом міністра. Пост міністра культури — другий за значимістю в Андері. Головніший його тільки сам Суверен.

Несан спершу думав, що його відправили на роботу до якогось звичайного торговця. Він навіть не уявляв, що мати зуміла прилаштувати його в настільки престижне місце. І дуже запишався. Пізніше він з'ясував, що робота йому дісталася важка, як, втім, і будь-яка інша в якомусь іншому місці. Нічого шикарного в ній не було. Але все ж Несан пишався тим, що він, хакенець, працює в маєтку самого міністра.

Несан дізнався, що міністр встановлює закони, щоб культура Андера залишалася зразковою і щоб права всіх жителів були захищені, але все одно не розумів, що ж таке робить міністр культури, що вимагає постійного ходіння туди-сюди стількох людей. Не розумів він і для чого потрібно весь час стільки нових законів. Зрештою, що добре — то добре, а що погане — те погане. Одного разу він поцікавився про це в одного андерця, і той пояснив, що постійно виявляються нові непорядки і їх потрібно усувати. Пояснення Несан теж не зрозумів, але говорити про це не став. Навіть одне питання викликало невдоволення андерця.

Не впоравшись з скалкою, він нахилився за черговим поліном, як і раніше скоса поглядаючи на віз м'ясника. В одного з проходячих в ворота чужинців, високого чоловіка в незнайомому військовому обладунку, на плечах висів плащ, розшитий, як здалося Несану, клаптиками хутра.

Пальці чоловіка були унизані кільцями, від яких до чорних шкіряних браслетів в металевих заклепках на зап'ястях і передпліччях тяглися шкіряні смужки. Халяви чобіт теж прикрашали срібні заклепки. Несан здивовано моргнув, побачивши металеві заклепки у чоловіка у вусі та носі.