Це було втілене зло.

Келен відчувала це всіма фібрами душі. Зло було очевидне, як посмішка смерті.

Келен судорожно стиснула комір. Вона настільки міцно притиснулася до платформи, на якій лежав труп немовляти, що не здивувалася би, якби масивне ложе перекинулося.

Першим інстинктивним бажанням було обрушитися на тварюку усією міццю своєї магії. Магії, яка навічно нищила особистість, і залишала в душі лише відчуття повної і беззастережної відданості сповідниці. Саме завдяки цій магії засуджені до смерті правдиво зізнавалися у всіх своїх злочинах. Або підтверджували свою невинність. Чарівництво сповідниці сприяло остаточному торжеству правосуддя.

Порятунку від магії сповідниць не існує. Вона абсолютна і остаточна. Навіть самі жахливі маніяки мають душу — тому уразливі.

Магія сповідниці була одночасно і засобом захисту. Але діяла тільки на людей. На курку вона не справить жодного враження. І напевне не подіє на це втілення жаху.

Погляд Келен метнувся до дверей, прикидаючи відстань. Курка зробила крок. Кігті вчепилися в лежачу на шляху руку Юні. Лапи затремтіли від напруги.

Курка відступила, напружилася і виплеснула струмінь фекалій Юні в обличчя.

І видала кудкудакання, що більше змахувало на сміх.

Келен відчайдушно шкодувала, що не може переконати себе в тому, що з'їхала з глузду, І вигадує казна-що.

На жаль, вона добре знала, що знаходиться в здоровому глузді.

Так, проти цієї тварюки не допоможе не тільки магія сповідниці. Навіть величезна перевага в зрості та силі нічого не значать перед цим породженням Тьми. Добре, якщо вдасться просто ноги винести.

Саме цього Келен хотілося найбільше — накивати п'ятами.

Жирний коричневий жук поповз по руці. Здавлено вискнувши, Келен змахнула жука і зробила крок до дверей.

Курка злетіла з тіла Юні і приземлилася перед дверима;.

Келен судорожно намагалася зібратися з думками. Курка безтурботно кудкудакала. Потім склювала жука, якого Келен змахнула з руки. Проковтнувши комаху, повернула голову і подивилася на Келен. Гребінець і борідка погойдувалися зі сторони в сторону.

Келен подивилася на двері, міркуючи, як швидше вискочити назовні. Відіпхнути курку з дороги? Спробувати відігнати від дверей? Просто проігнорувати і спробувати вийти?

Вона згадала слова Річарда: «Юні обізвав безчесним того, хто вбив курку. Незабаром Юні помер. Я кинув палицю в сидячу на вікні курку, і незабаром вона напала на хлопчика. Це з моєї вини Унгі постраждав. І я не хочу знову повторити ту ж помилку».

Келен теж не хотіла повторювати помилку. Ця тварюка запросто може кинутися їй в обличчя. Виклювати очі. Розкрити шпорою сонну артерію. І тоді вона стече кров'ю. Хто знає, наскільки вона, ця курка, сильна і на що здатна?

Річард наполягав, щоб усі були з курми виключно ввічливі. Життя Келен раптово опинилася в прямій залежності від його слів. Подумати тільки — зовсім недавно вона вважала їх дурістю! А тепер зважує свої шанси, прикидає варіанти, виходячи з того, що тоді сказав Річард.

— Ой, Річард, — пошепки благала вона. — Прости мене!

Щось торкнулося пальців ноги. Швидкого погляду в темряві виявилося недостатньо, щоб розгледіти, але Келен здалося, ніби вона бачить повзучих по нозі комах. Хтось із цієї повзучої капості ліз по щиколотці під штаниною. Вона смикнула ногою. Комаха трималося міцно.

Келен нахилилася і шльопнула по штанині, бажаючи прогнати повзуна, але вдарила занадто сильно і роздавила його на нозі.

Тут же квапливо випросталась, струшуючи заплуталих у волоссі комах і вискнула, коли сороконіжка впалала їй в долоню. Келен гидливо струсила її на підлогу. Сороконіжка плюхнулася на землю, і курка негайно склювала її.

Махнувши крилами, курка раптово перелетіла назад на тіло Юні. Швидко перебираючи лапами, вона підібралася до голови і втупилася на Келен. Чорні очі поглядали на неї з холодною цікавістю. Келен зробила невпевнений крок у двері.

— Мати! — Вимовила курка.

Келен здригнулася.

Вона відчайдушно намагалася заспокоїти дихання. Серце калатало так, ніби готове вирватися з грудей. Пальці судорожно чіплялися за край платформи.

Повинно бути, тварюка всього лише видала звук, схожий на слово «мати». Просто Келен — Мати-сповідниця і звикла чути це звернення. Їй страшно, і тому ввижається зі страху всяка всячина.

Келен знову зойкнула: щось вчепилося їй в щиколотку. Намагаючись змахнути залізлого в рукав жука, Келен ненавмисно скинула з платформи світильник. Він з тихим дзвоном гепнувся на брудну підлогу.

Миттєво в хатині запанувала непроглядна темрява.

Келен різко обернулася, відчувши, як щось поповзло між лопаток по волоссю. Судячи по писку і звуку — миша. На щастя, від різкого руху звірок впав.

Келен застигла. Прислухаючись, вона намагалася розрізнити, чи рухається курка, чи не зістрибнула вона на підлогу. В кімнаті панувала мертва тиша, лише у вухах голосно пульсувала кров.

Келен почала відступати до дверей. Ступаючи по гнилій соломі, вона неймовірно жалкувала про скинуті чоботи. Сморід забивав ніздрі. Здавалося, вона ніколи вже не зможе знову відчути себе чистою. Але їй було на все начхати, аби вибратися звідси живою.

У темряві пролунав кудахкаючий сміх.

І зовсім не звідти, звідки його можна було очікувати. Сміх пролунав з-за спини.

— Будь ласка, я не хотіла нічого поганого, — сказала Келен у пітьму. — І не думала проявляти неповагу. Я залишу тебе займатися твоїм ділом, якщо не заперечуєш.

Келен зробила ще крок до дверей. Вона ступала повільно і обережно, на випадок якщо курка опиниться попереду. Їй зовсім не хотілося випадково штовхнути тварюку і тим роздратувати. Не варто недооцінювати цю мерзоту.

Сповідниці не раз доводилося люто атакувати ворога, що здавався непереможним. І вона відмінно знала ціну раптової рішучої атаки. Але зараз вона чомусь твердо знала, що цей супротивник, якщо побажає, вб'є її з такою ж легкістю, з якою вона сама здатна скрутити шию справжньої курці.

І якщо вона почнее бійку, то стороною, що програє, виявиться теж вона.

Келен торкнулася плечем стіни і стала на дотик намацувати двері. Нічого. Келен обмацала обмазану глиною стінку з іншого боку. Дверей не було.

Божевілля якесь! Адже вона увійшла через двері. Тут повинна бути двері! Куроподібна тварюка задоволено кудакнула.

Стримуючи сльози жаху, Келен повернулась і притиснулася спиною до стінки. Напевно вона переплутала напрямок, поки крутнулася, струшуючи мишу. Просто повернула не в той бік, тільки і всього. Двері нікуди не поділася. Просто Келен пішла не туди.

Але тоді — де двері?

Вона розкрила очі якомога ширше, намагаючись хоч щось розгледіти в чорнильній пітьмі. І тут нова жахлива думка пронизала її свідомість. А що, якщо курка зараз виклює їй очі? Якщо ця тварюка любить саме це — викльовувати очі?

Келен почула свій власний панічний схлип. Солом'яний дах протікав. Важка краплина впала на голову, і Келен підстрибнула. Блиснула блискавка, і Келен побачила протилежну стіну в світлі блискавиці. Ні, це двері. Відблиск блискавки пробився крізь щілини одвірка. Прокотився громовий гуркіт.

Келен відчайдушно кинулася до виходу. У непроглядній пітьмі вона забилася стегном об кут платформи, вдарила пальці ноги об цегляний кут. Чисто рефлекторно схопилася від болю за стопу. Стрибаючи на одній нозі, щоб не впасти, наступила на щось тверде. Пекуча біль пронизала ногу. Келен спробувала вхопитися хоч за що-небудь, відсмикнула руку, відчувши під долонею задубіле тільце, і з гуркотом гепнулася на підлогу.

Лаючись крізь зуби, Келен зрозуміла, що наступила на гарячий світильник. Вона потерла ногу. Насправді не дуже-то і обпеклася. Просто у страху очі великі, от і здалося, що ногу пропалило наскрізь. Втім, з ноги, яку вона забила об кут, текла кров.

Келен зробила глибокий вдих. Не можна впадати в паніку, вимовила вона собі, інакше справа погана. Ніхто, крім неї самої, їй зараз не допоможе. А значить, треба зібратися і зберігати тверезу голову, щоб вибратися звідси.