Гаррі відчув себе дурнем. Роздратованим дурнем. Легко Ронові казати: він спав, він не відчув, як моторошно там у воді, в оточенні озброєних списами водяників, які, здавалося, були готові вбивати.
— Давай, — коротко сказав Гаррі, — допоможи. Навряд чи вона вміє добре плавати.
Вони потягли сестру Флер до берега, з якого за ними уважно спостерігали судді. Водяники супроводжували їх, наче почесна гвардія, виспівуючи свої жахливі скрипучі пісні.
Гаррі побачив, як мадам Помфрі метушиться над Герміоною, Крумом, Седриком та Чо, загорнутими в грубі ковдри. З берега до Гаррі й Рона радісно всміхалися Дамблдор і Лудо Беґмен, а от Персі, блідий і набагато молодший на вигляд, розбризкуючи воду, побіг їм назустріч. Тим часом мадам Максім намагалася стримати Флер Делякур, котра ледь не в істериці поривалася скочити у воду.
— Ґабгіель! Ґабгіель! Вона мегтва? Вона дихає?
— Усе гаразд! — намагався крикнути їй Гаррі, але був такий виснажений, що ледве міг говорити — не те, що кричати.
Персі обхопив Рона і тяг його на берег ("Відшепишь, Пегші, жі мною вше добге!"). Дамблдор і Беґмен підтримували Гаррі. Флер вирвалася від мадам Максім і обіймала сестру.
— Це все ґгинділи... вони на мене напали, пгокляті... о Ґабгіель, я вже думала... думала, що...
— Ану, підійди сюди, — почувся голос мадам Помфрі. Вона схопила Гаррі й потягла до Герміони та інших. Потім загорнула його в ковдру так туго, наче то була гамівна сорочка, і влила в горло якогось гарячого зілля. У Гаррі з вух аж пара пішла.
— Гаррі, ти молодець! — закричала Герміона. — Ти виконав завдання, ти сам здогадався, сам-самісінький!
— Ну... — промовив Гаррі. Він сказав би їй про Добі, але якраз помітив, що за ним спостерігає Каркароф. Він єдиний з суддів не вийшов з-за столу, єдиний, хто не виказував радості й полегшення від того, що Гаррі, Рон та сестра Флер повернулися назад неушкоджені. — Так, це правда, — сказав Гаррі, трохи підвищивши голос, щоб Каркароф його почув.
— Ти мати водяний жучок у волоссі, Гер-мов-ніно! — сказав Крум.
Гаррі здалося, ніби Крум намагається привернути її увагу — можливо, аби нагадати, що він щойно врятував їй життя. Герміона нетерпляче струснула з волосся жучка й сказала:
— Але ти, Гаррі, так запізнився... Довго нас шукав?
— Та ні... Я знайшов вас вчасно...
Гаррі почувався ще більшим дурнем. Тепер, як він вийшов з води, йому було цілком зрозуміло, що Дамблдорові заходи безпеки не допустили б смерті заручника лише тому, що чемпіон не з'явився. Треба було просто хапати Рона й пливти. Тоді він був би першим... Седрик та Крум не гаяли часу, не думали про інших. Вони не поставилися до пісні підводних істот аж так серйозно...
Дамблдор нахилився над водою, захопившись розмовою з русалкою — мабуть, головною — особливо дикою й жахливою на вигляд. Дамблдор видавав такі ж скрипучі звуки, якими спілкувалися водяники й русалки, перебуваючи на суші — вочевидь, він знав їхню мову. Врешті-решт він випростався, повернувся до колег і сказав:
— Думаю, перед тим, як виставити оцінки, треба порадитися.
Судді відійшли на нараду. Мадам Помфрі визволила Рона з лещат Персі. Потім підвела Рона до всіх, дала йому ковдру й перцевої настоянки, а тоді пішла по Флер та її сестру. У Флер було багато порізів на обличчі та на руках, мантія була порвана, та вона зовсім на це не зважала й не дозволила мадам Помфрі її оглянути.
— Подоглядайте за Ґабгіель, — сказала Флер і обернулася до Гаррі:
— Ти її вгятував, — промовила вона, майже не дихаючи. — Хоч вона й не була твоя загучниця.
— Так, — підтвердив Гаррі, котрий тепер щиро шкодував, що не покинув усіх трьох прив'язаними до статуї.
Флер присіла, поцілувала Гаррі в обидві щоки (Гаррі відчув, як вони запалали, і не здивувався б, якби з вух знову пішла пара), а тоді звернулася до Рона:
— І ти теж д'опомагав...
— Еге ж, — не заперечував Рон, сповнений надії. — Трішки...
Флер розцілувала і його. Герміона аж закипіла з люті, але саме тієї миті позад них прогримів магічно посилений голос Лудо Беґмена. Усі аж підскочили з несподіванки. Лудо закликав трибуни до тиші.
— Пані й панове, ми прийняли рішення. Отаманка русалок та водяників Муркус розповіла нам про все, що відбувалося на дні озера, і тому ми вирішили — за п'ятдесятибальною шкалою — виставити такі оцінки...
Міс Флер Делякур, хоч і продемонструвала блискуче застосування бульбашкоголових чарів, була атакована ґринділами біля самісінької мети і тому не змогла врятувати свою заручницю. Її оцінка — двадцять п'ять балів.
Трибуни відповіли оплесками.
— Я заслюжила нуль балів, — промовила Флер глибоким голосом, похитуючи своєю чарівною голівкою.
— Містер Седрик Діґорі, котрий теж використав бульбашкоголові чари, першим повернувся зі своєю заручницею, хоч і з'явився на хвилину пізніше встановленого часу. — Натовп вибухнув шаленими вигуками. Кричали переважно гафелпафці. Гаррі помітив, як Чо обдарувала Седрика гарячим поглядом. — Тому його оцінка — сорок сім балів.
Серце в Гаррі завмерло. Якщо Седрик не вклався в час, то він і поготів.
— Містер Віктор Крум використав недовершену форму трансфігурації, яка, одначе, виявилася ефективною, тож він повернувся зі своєю заручницею другим. Його оцінка — сорок балів.
Каркароф плескав особливо сильно і аж світився зверхністю.
— Містер Гаррі Поттер досяг прекрасного ефекту, вживши зяброрості, — вів далі Беґмен. — Він повернувся останнім і витратив на завдання набагато більше встановленого часу. Одначе отаманка русалок та водяників повідомила нам, що містер Поттер першим знайшов заручників, а причиною його затримки стало рішення повернути в безпечне місце усіх заручників, а не лише свого.
Герміона й Рон обдарували Гаррі напіврозгніваними-напівспівчутливими поглядами.
— Більшість суддів, — у цьому місці Беґмен з обуренням глянув на Каркарофа, — вважають, що цей вчинок демонструє його високі моральні якості і заслуговує найвищих оцінок. Однак... оцінка містера Поттера — сорок п'ять балів.
У Гаррі всередині все підстрибнуло — він поділяв перше місце з Седриком. Заскочені зненацька Рон та Герміона вражено глянули на Гаррі, а потім почали сміятися й аплодувати разом з усіма.