На велике роздратування Гаррі, Персі швиденько зайняв вільний Падмин стілець. За суддівським столом не було тепер нікого. Професор Дамблдор танцював з професоркою Спраут, Лудо Беґмен — з професоркою Макґонеґел, мадам Максім та Геґрід проклали для себе широкий шлях навколо танцмайданчика, вальсуючи серед учнів, а Каркарофа ніде не було видно. Коли закінчилася чергова пісня, усі знову зааплодували, і Гаррі побачив, як Лудо Беґмен поцілував руку професорці Макґонеґел і пішов крізь натовп. Там його зупинили Фред із Джорджем.

— Що це вони роблять? Як сміють дратувати високопопосадового працівника міністерства? — зашипів Персі, з підозрою спостерігаючи за Фредом і Джорджем. — Ніякої поваги...

Та Лудо Беґмен позбувся близнюків дуже швидко. Помітивши Гаррі, він помахав йому рукою й підійшов до їхнього столу.

— Містере Беґмен, сподіваюся, мої брати не дуже вас потурбували? — відразу ж запитав Персі.

— Що? О ні-ні, анітрохи! — сказав Беґмен. — Це вони мені розповіли про фальшиві чарівні палички. Цікавилися, чи можу я їм щось порадити щодо збуту. Я пообіцяв, що допоможу їм зав'язати контакти з крамницею жартів "Зонко"...

Персі від цих слів не зрадів. Гаррі не сумнівався, що він одразу, як потрапить додому, розповість усе місіс Візлі. Очевидно, плани у Фреда й Джорджа останнім часом стали ще грандіозніші, якщо вони сподівалися продавати свої винаходи.

Беґмен відкрив рота з наміром щось у Гаррі запитати, але Персі його перебив:

— Містере Беґмен, як, на вашу думку, проходить турнір? Наш відділ майже задоволений... Порушення з Келихом Вогню... — він поглянув на Гаррі, — то, звісно, була невеличка невдача, але відтоді все, здається, йде гладенько. Чи як ви гадаєте?

— О так, — бадьоро сказав Беґмен, — це все надзвичайно весело. Як там старий Барті? Це просто сором, що він не зміг прибути.

— Я впевнений, що містер Кравч от-от буде на ногах, — бундючно сказав Персі, — але тим часом я не маю наміру байдикувати. Авжеж, у наші обов'язки входить не лише відвідувати бали, — він безтурботно реготнув, — я мусив давати раду з усіма проблемами, що повилазили за час його відсутності — ви ж чули, що Алі Башир був спійманий на спробі ввезення контрабандної партії літаючих килимів? Ще ми намагалися переконати трансільванців підписати угоду про міжнародну заборону дуелей. У новому році я маю зустріч з їхнім Головою магічної співпраці...

— Ходімо прогуляємось, — буркнув Рон до Гаррі, — подалі від цього Персі...

Вдавши, ніби йдуть узяти собі ще напоїв, Гаррі з Роном встали з-за столу, обійшли танцюристів і вислизнули у вестибюль. Парадні двері були відчинені, і тремтливі чарівні вогні на трояндових кущах мерехтіли й сяяли. Хлопці зійшли сходами і опинилися на звивистій доріжці, оброслій декоративними кущами та обставленій великими кам'яними статуями. Гаррі чув плюскіт води, наче у фонтані. Тут і там на різьблених лавах сиділи люди. Рон з Гаррі нарешті запримітили вільну й попрямували до неї поміж трояндових кущів, але не встигли далеко зайти, як почули неприємний знайомий голос:

— ... не розумію, Ігор, навіщо метушитися.

— Северусе, не вдавай, що нічого нема! — голос Каркарофа звучав стурбовано і притишено, наче він боявся, що його підслухають. — Уже кілька місяців це стає дедалі очевидніше. Я серйозно стурбований, я цього не заперечую...

— То зникни, — стримано сказав Снейпів голос. — Зникни, я передам твої вибачення. Сам я, однак, залишаюся в Гоґвортсі.

Снейп з Каркарофим вийшли на світло. Снейп тримав у руці чарівну паличку й стріляв з неї по трояндових кущах — зривав злість. Із багатьох кущів долинали жалібні зойки і вискакували якісь темні фігури.

— Десять очок з Гафелпафу, Фосет! — загарчав Снейп, коли повз нього пробігла дівчина. — І десять очок з Рейвенклову, Стебінс! — крикнув, коли за нею помчав хлопець. — А ви чого тут? — додав він, зауваживши на стежці перед собою Гаррі та Рона. Каркароф також стривожився, помітивши їх. Його рука нервово потяглася до цапиної борідки, і він почав намотувати її на палець.

— Прогулюємось, — коротко відповів Снейпові Рон. — Це ж не протизаконно?

— То прогулюйтеся! — злісно пробурчав Снейп і, проходячи, ледь не збив їх з ніг. Довга чорна мантія розвівалася за ним. Каркароф поспішив за Снейпом. Гаррі з Роном попрямували стежкою далі.

— Чого це Каркароф такий стривожений? — здивувався Рон.

— І відколи це вони зі Снейпом на ти? — поцікавився Гаррі.

Вони дійшли до великого кам'яного північного оленя, над яким здіймалися блискучі струмені високого фонтану. Нечіткі обриси двох велетенських людей виднілися на кам'яній лавці. Вони дивилися на воду в місячному сяйві. І тоді Гаррі почув голос Геґріда.

— Як тілько я вас уздрів, то відразу знав, — сказав він дивно захриплим голосом.

Гаррі та Рон завмерли. Це не схоже було на сцену, за якою їм можна спостерігати... Гаррі озирнувся й побачив Флер Делякур та Роджера Девіса, що стояли неподалік, напівприховані трояндовим кущем. Він поплескав Рона по плечу й кивнув у їхній бік, маючи на думці, що вони зможуть прослизнути тією стежкою непоміченими, бо Флер та Девісові було зовсім не до них. Однак Рон, чиї очі розширилися з жаху, коли він побачив Флер, рішуче затрусив головою й потяг Гаррі глибше — у затінок за оленем.

— Щьо ви знали, 'Еґріде? — запитала мадам Максім з відчутним муркотінням у низькому голосі.

Гаррі геть не хотів цього чути. Він знав, що Геґріда обурило б, якби він довідався, що його в такій ситуації підслуховують. Якби він міг, то заткнув би вуха пальцями й голосно щось би заспівав, та це було неможливо. Натомість він спробував зацікавитися жучком, що повзав по спині кам'яного оленя, але жучок виявився не таким цікавим, щоб відвернути увагу від того, що казав Геґрід:

— Знав'єм... знав'єм, шо ми схожі... То була ваша мамця чи татуньо?

— Я... Я не р'озумію, про щьо ви, 'Еґріде...

— Бо в мене мати, — тихо сказав Геґрід. — Вона була єдна з остатніх у Британії. Звісно, я не памнятаю її добре... вона мене лишила. Коли я си мав десь три рочки. То не по-материнськи. І не подібно на них. Не відаю, шо з нею си стало... певно, вмерла...