Усі “двори ізраїлеві” нині перебувають у запустінні духовному, але й Залишок Божий – ягнички Христові – також є у всіх дворах! Тому надамо Господові судити нас, грішних, пам’ятаючи й про мірило цього Суду – СМИРЕННІСТЬ ТА ЛЮБОВ. І хай допоможе нам Бог “зберегти Слово свідчення Ісуса, і не відректися віри Його”. Амінь.
ЯКА НАУКА ПРАВДИВА?
Запитання: Яка наука є правдива, а яка ні? Де критерії правдивості? Я знаю тільки одну науку. Це фізика, математика, біологія, медицина і т. д. Всі ці речі пов’язані в моноліт, який увесь час розвивається. Цей моноліт недосконалий, але він дає конкретні результати і плоди...
Відповідь: Дійсно, наука, по своїй природі, є явищем об’єктивним. Елемент суб’єктивності в неї вносять люди. Тому, говорячи про правдивість науки, необхідно казати радше про правдивість самих науковців. Якраз це і є ключовим у даному питанні. Який же критерій цієї правдивості? Неупередженість у дослідженні буття, яка унеможливлює підтасування даних наукових вивчень під заданий результат (згадаймо пріснопам’ятне “вистригання колосків” у роки недавньої нашої минувшини).
Неупереджений же дослідник природи обов’язково побачить за самим фактом буття – його Першопричину, себто Творця (бо ХТО ж тоді порушив первісний “стан абсолютної рівноваги”, “первинний квантовий вакуум” “на початку” – тоді, коли ні матерії, ні простору, ані часу іще не було?). Спостереже за законами її – як фізичними, так і духовними – Законодавця. За програмою розвитку матерії від простих до складних її форм (від неорганічної, через органічну, до вищої її форми – Homo sapiens – Людини, матерії розумної, й аж до найвищої, до ангела – до матерії тонкої, духовної) – непогрішного “Програміста” цієї Програми. Побачить не “мудру саму по собі природу”, але Премудрого її Творця та Вседержителя (хай навіть і нарече він Бога у творінні сущого “Самоконтролюючою Системою”).
НОВИЙ РІК ЗА НОВИМ СТИЛЕМ
Запитання: В чому суть розділення на новий і старий стилі? Чому в більшості своїй православна Україна весело святкує новий рік в той час, коли іще триває різдвяний піст?
Відповідь: Так званий старий стиль літочислення (відомий усім юліанський календар) був впроваджений римським імператором Юлієм Цезарем іще за сорок шість років до Різдва Христового. За його наказом астроном Созиген реформував старий єгипетський календар, який доти діяв в імперії. Ця реформа на той час була досить прогресивною і цілком виправданою, хоча календар і мав певні хиби й неточності, в результаті яких за 128 років його використання мала набігати ціла “зайва” доба. Втім, він був прийнятим в усьому тодішньому світі, а згодом його узяло й християнство, що було затверджено на I Вселенському соборі (325 р.).
У 1578 році папа Римський Григорій XIII приймає рішення вдосконалити старий стиль літочислення, замінивши юліанський календар на більш точний, новий. З його благословення група європейських учених на чолі з астрономом Луїджі Лілліо і виробила більш точний сучасний так званий григоріанський календар, яким ми й користуємося нині. Згідно з ним після 4 жовтня 1582 року відразу настало 15 жовтня.
Історично новий стиль прийняли спочатку католики, згодом протестанти, а там і увесь світ. Більшість православних церков (у тому числі і Константинопольська – Вселенський патріархат) також живуть за новим стилем. З шістнадцяти автокефальних (самостійних: грецькою “автокефалія” – “сам головую”) православних церков лише Сербська, Грузинська, російські й українські церкви тримаються старого стилю. Старого стилю держаться й греко-католики.
Щоправда, додержання григоріанського календаря православними-“новостильниками” стосується лише неперехідних свят – тих, які не залежать від дня святкування Пасхи і святкуються “у числі”. Великдень, Вхід Господній у Єрусалим (Вербну Неділю), Вознесіння Господнє та День Святої Трійці (П’ятидесятницю) усі православні святкують разом. Великдень (Пасха) згідно з рішенням того ж таки Першого Вселенського собору відзначається у першу неділю після весняного рівнодення і повного місяця; Вхід Господній у Єрусалим – за тиждень до Пасхи; Вознесіння на сороковий, а П’ятидесятниця – на п’ятдесятий день після Великодня.
Святкування Нового року за новим стилем у нас є святом світським, а не церковним, і ставитися до нього необхідно як до світського. Це у першу чергу день підбиття підсумків прожитого року, усвідомлення допущених за цей період помилок та складання планів на майбутнє. Чи відзначати його? А чому б і ні? Тільки відзначати пам’ятаючи, що надворі піст. Не думаю, що відсутність у новорічну ніч на столі алкоголю, сала і яєць так уже зіпсує це загальнодержавне свято. Існує достатня кількість рибних та інших вишуканих і цілком святкових страв та напоїв, які достойно виглядатимуть на столі. Та й скакати і танцювати навколо ялинки зовсім не обов’язково, хоча це не виключає наявності самої ялинки як традиційного атрибуту Нового року й об’єкту радості ваших малюків: не варто позбавляти їх чарівності новорічної казки.
А щодо узгодження календарів та стилів то, упевнений, це питання не такого уже й далекого майбутнього. Втім, не в стилях справа, а в нас. Бо не важливо, який стиль надворі, але який в серці нашому.
Буквально слово “стиль” з латинської перекладається як “паличка для письма”. І “паличка” ця, як і все оточуюче нас, насправді пише лише те, що ми дозволяємо їй писати. Як і сказав Господь: “Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе” (Матвія, 12 розділ, 25 вірш). Неважливо, що нас оточує – важливо як ми до цього ставимося. Тож нехай рік, який настає, напише в наших серцях не вбиваючі душу слова агресії та нетерпимості, а животворчі слова смирення й любові. І нехай допоможе нам в цьому Бог!
З Новим роком, кохані мої!..
ДОДАТКИ
ЩО ТАКЕ ЩАСТЯ?
Що ми, зазвичай, вкладаємо у поняття “ЩАСТЯ”? Що бажаємо один одному? Здоров’я, достатку, успіхів в роботі та на сімейній ниві.
Але я бачив людей здорових – і разом з тим нещасливих.
Бачив багатих – і водночас нужденних.
Бачив успішних в кар’єрі, наділених неабиякою владою – і до краю знедолених.
Бачив, здавалося б, благополучних у сімейному плані – і сильно горьованих.
Таким чином, щастя – це оптимальне задоволення духовних і фізичних потреб людини, і у першу чергу – духовних! Чи можливе воно без мирного духа, без духа СМИРЕННЯ І ЛЮБОВІ? Чи можливе воно взагалі БЕЗ БОГА?..
НІ!
Не обманюйте себе!
ЩАСТЯ – ЦЕ МИР ДУШІ .
Це ДУШЕВНИЙ СПОКІЙ, мир духа людського.
Це НАПОВНЕНІСТЬ БЛАГОДАТТЮ – позитивною внутрішньою (духовною) силою (енергією), яка допомагає долати усі труднощі земного буття.
Це ВНУТРІШНЯ СВОБОДА.
Це РАЙ ДУХОВНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ.
Це РАДІСТЬ БОГОЄДНАННЯ З ОТЦЕМ (Бог є Любов) ЧЕРЕЗ СИНА (через смирення Христове) ДУХОМ СВЯТИМ (вселенською духовною енергією Любові).
ХОЧЕШ БУТИ ЩАСЛИВИМ – БУДЬ НИМ!
“МИР СВІЙ вам даю!..” – указує Господь.
“Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені (усі нещасливі), і Я заспокою вас; візьміть ярмо Моє на себе (ярмо покаяння, самозречення та смирення) і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, І ЗНАЙДЕТЕ СПОКІЙ душам вашим (і знайдете щастя!)...” (Євангеліє від Матвія).
ДУХОВНІ ДОРОГОВКАЗИ
У чому полягає сенс життя? – У ПОСТІЙНОМУ ВДОСКОНАЛЕННІ (одухотворенні, “обоженні”) творіння аж до повного богоєднання із Творцем у вічному житті (власне, до здобуття таким чином життя вічного).
Що ж далі, у вічнім житті? – СВОБОДА ДОСКОНАЛОСТІ, безсмертне блаженство богопізнання, солодка безмежність духовного зростання, перехід усе на новий і новий якісний рівень буття. “Життя ж вічне – це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого...”