«Увене Єрушалаім ір гакодеш…» — «І відбудуй Єрусалим, святе місто, швидко і за наших днів».

«Viendo, no vean!» — «Щоби дивились вони і не бачили», кастильська версія Євангелія від святого Луки, 8: 10.

«…празька рушниця, яку прийнято називати «зрадницькою» — прогрес у розвитку озброєнь я дещо прискорюю, короткі «зрадницькі», тобто такі, які носили схованими (за поясом або під плащем) рушниці стали в Празі проблемою дещо пізніше, після 1500 року. Старі чеські літописи наводять зміст рішення магістрату, в якому забороняється носити цю зброю під карою штрафу («Pokud se týká ručnic, mají s nimi chodit jen poblíž svých pozemků, ale ať nedělají škody na rybnících a nestřílejí divoké kachny ani zvěř; ale ty zrádné ručnice, které se teď velice rozmohly, budou zakázány pod pokutou…»[236]).

«Тебе звати Пйотр Прейшвіц, міський писар з Будишина» — через три місяці, у вересні 1429 року, Табор здійснив черговий рейд на Лужиці. Гуситам, які тримали в облозі Будишин, допомагав внутрішньою диверсією їхній шпигун, ратушний писар Пйотр Прейшвіц. Його схопили, катували, він зізнався і видав спільників. Будишин відбив штурм і добився на переговорах із Прокопом Голим піврічного перемир'я. Прокоп міг в умовах угоди передбачити звільнення і передачу йому свого агента. Він цього не зробив, Прейшвіца було страчено третього лютого 1430 року. Мораль: шпигун завжди в програші.

«Вісімсот злотих ринських» — ринський (рейнський) злотий або гульден (rheinischer Gulden, florenus Rheni) карбували в Кельні, Трірі та Майнці, названі міста нагородив монетним привілеєм імператор Карл IV за підтримку його особи на виборах. Ринський містив менше золота, ніж угорський дукат, а важив трохи більше трьох грамів.

«Як заплатить, то я його пощаджу» — щодо цього питання історичні джерела вносять деяку плутанину, ця справа нез'ясована. Річ у тім, що історики однозначно і впевнено стверджують, що князь Ян Жаганський відкупився від гуситів, заплативши їм шістсот гульденів. Ті самі джерела єдиним духом подають, що гусити напали на Жагань і вчинили великі спустошення, зокрема тоді зазнали руйнування жаганський монастир августинців і його унікальна бібліотека. Щоби хоч трохи бути вірним науці, я наказав Якубові Кромешинові вимагати викупу в розмірі восьмисот ринських. Тобто: Ян Жаганський торгувався, викуп знизив, але тим часом гусити встигли наробити шкоди. Після виплати викупу шкодити вони перестали, що знову-таки підтверджують джерела, які пишуть, що завдяки викупу жаганське князівство зазнало відносно невеликих збитків.

«Nox ruit et fuscis tellurem amplectitur alis» — «Ніч настала, і сон огорнув усе живе». Вергілій, «Енеїда», 3: 148. Переклад Ігнація Венєвського.

«Бути припертим до ріки — це взагалі загрожує розгромом» — через рік, узимку 1431 року, під час повернення з рейду на Угорщину, Сирітки Яна Чапека з Сан зазнали тяжкої поразки і мало не були розбиті дощенту в ідентичній ситуації: під час спроби переправитися через Ваг.

«Non nobis…» — «Не нам, Господи, не нам, але Йменню Своєму дай славу» (Псалом 115).

«Comes facundus in via… pro vehiculo est». — «Балакучий супутник у дорозі — як віз» (у значенні: робить приємнішою подорож і скорочує її час). Публілій Сирієць, «Сентенції».

«Веп volria mon cavalier…» — балада авторства графині де Дє (бл. 1200). Переклад автора.

Романтична історія Флориса і Бланшфлер була одним із найпопулярніших любовних оповідань в Європі того часу.

«Назву тебе нареченою моєю, кохання якої ліпше за вино…» — Кузанський досить вільно цитує Пісню над Піснями, 4: 10,5: 16,7: 13-14.

«Пан на бургу Драхенштейн. Тутешній пфлегер» — пфлегерами називали лицарів, яких сеньйор наділяв функціями та обов'язками військових командирів у підлеглому їм регіоні. Вони відповідали за мобілізацію військовозобов'язаних на випадок воєнного походу і здійснювали нагляд над організацією оборони у разі навали або внутрішніх боїв.

«Плата становить три гроші з коня» — пфлегер мав на увазі радше не широкі празькі гроші, а якісь місцеві срібні монети: саксонські, равенсбургські або палатинатські, які були за курсом утричі дешевшими від празького гроша. Але він однаково допускає неймовірне здирництво: плата, якої він вимагає, відповідає денному заробітку робітника, за який можна було купити корець вівса або дві гуски.

«…трупів було надто багато» — у різні Плауена, що відбулася 25 січня 1430 року, загинуло понад тисячу людей; як на моє око, беручи до уваги тодішню чисельність таких міст, було перебито добру половину мешканців.

«Багато грубої і великої брехні мовиться…» — агітку емісара я вільно заснував на автентичному гуситському маніфесті, який поширювався у прилеглих країнах у різних мовних версіях, узятому з книги Єви Малечинської (Ewa Maleczyńska, Ruch husycki w Czechach i w Polsce, KiW 1959).

«Seulete sui et seulete vueil estre…» — одна з найвідоміших балад Кристини Пізанської (переклад Юлії Хартвіг).

«De Deu е de nos vos sian perdonatz…» — «Хай вони будуть тобі прощені Богом і нами, просимо Бога, щоб Він їх тобі пробачив» (катарський ритуал над помираючим).

«Pater sancte… suscipe ancillam tuam in tua iusticia» — «Святий Отче, прийми служницю свою у своїй справедливості та пошли їй Твою милість і Твого святого Духа». Там само.

«Mors stupebit et natura…» — «Dies irae».

«Amor condusse noi ad una morte…» — Данте, «Божественна комедія», «Пекло», пісня V.

«Будь наче горда вежа кам'яна…» — Там само, «Чистилище», пісня V.

«О luce etterna che sola in te sidi…» — там само, «Рай», пісня XXXIII, переклад той самий, що й у попередньому томі.