18 лютого, говорить далі «потерпіла», ближче до півночі до особняка подружжя Засух у селі Ковалівці під’їхала іномарка. З неї нібито вийшли п’ятеро, які відрекомендувалися охоронцям будинку співробітниками обласного управління боротьби з організованою злочинністю, й вимагали негайно викликати хазяйку на вулицю. Тетяна Засуха відмовилася вийти, й візитери, за її словами, наказали віддати їм ключі від воріт, а потім намагалися перелізти через паркан. За годину вони поїхали. Вранці невідомі на двох іномарках з’явилися до громадської приймальні народного депутата й переказали їй через секретаря, що хочуть терміново поговорити з Тетяною Засухою. З цими підозрілими особами вона також відмовилася зустрічатися.
«Все, що відбувається, – це полювання на відьом і спроба політичної розправи наді мною! – заявляє Засуха. – Я боюся за своє життя!» З приводу цього вона навіть підготувала звернення до Голови Верховної Ради Володимира Литвина, Генерального прокурора Святослава Піскуна та міністра внутрішніх справ Юрія Луценка з вимогою захистити її.
Однак особисто до ковалівської пані поки що правоохоронці претензій не мали. Їх більше цікавив Анатолій Засуха, який перебував у бігах і, як небезпідставно вважалося, переховувався в Москві, куди повтікали інші колишні українські посадовці «з душком».
Пошуки тривали до середини літа, аж поки надійшла інформація, що втікач потай навідується до Ковалівки.
Подальші події розгортались, як у детективі. Причому – знову на очах у мільйонів громадян: відеозапис того, що згодом отримало неофіційну назву «штурм Ковалівки», кілька разів крутили по телебаченню.
6 липня 2005 року близько полудня до начальника Васильківського міськвідділу міліції Григорія Яременка зателефонувала невідома особа, яка представилася народним депутатом України Тетяною Засухою й повідомила, що їй із офіційних джерел надійшла інформація про те, що до її приватного будинку, розташованого у селі Ковалівці, їдуть озброєні люди у масках для того, щоб незаконно ввірватися до оселі. Вона попросила надіслати людей для її захисту як народного депутата України.
Григорій Яременко доповів про ситуацію керівництву обласної міліції і відразу виїхав до оселі народного депутата на чолі слідчо-оперативної групи. Туди ж невдовзі був направлений і обласний «Беркут» – для охорони маєтку та гарантування безпеки Тетяни Засухи. Близько 19.00 того ж дня в ГУБОЗ МВС України надійшло анонімне повідомлення про потенційну загрозу вибуху в с Ковалівка і можливу причетність до цього приватної охоронної фірми, яка здійснює охорону будинку родини Засух і об’єктів агрофірми «Світанок».
За вказівкою начальника ГУБОЗу до Ковалівки на вертольоті терміново доставили групу бійців спецпідрозділу «Сокіл», які проводили заходи щодо виявлення та знешкодження можливої вибухівки з метою попередження вибуху. Спецназівці в масках і камуфляжі висадилися просто з неба прямо посеред дитячого свята. Діти спочатку зраділи, вирішивши, що це така гра, а потім перелякалися. Дорослі ж, озброївшись підручними засобами, кинулися на «соколят», намагаючись вигнати їх геть. Аби не допустити сутички, в результаті якої могли або бути жертви, або мати місце провокації, бійці відступили.
Ситуація в селі залишається напруженою. Люди, котрі охороняють підступи до села і особняка Засух, непритомніють просто на ходу. Для селян, котрі ховаються під деревами напроти будинку Засух, виносять кілька пластикових бочок води. Утім, розходитися ніхто не поспішає: всі в очікуванні нового штурму будинку своїх покровителів. Відпочили – і знову на мітинг до воріт. Дороги до помешкання Засух, що за високим парканом та постійною воєнізованою охороною, досі заблоковані тракторами та вантажівками. Є кілька міліціонерів, які стоять обабіч людського натовпу.
Правоохоронці лише хотіли виконати судові рішення й вручити повістку чоловіку Тетяни Засухи, колишньому губернаторові Київської області Анатолію Засусі, аби допитати його як обвинувачуваного в скоєнні кримінальних злочинів. Проте провести необхідні процесуальні дії заважає група осіб, серед яких більшість – мешканці Ковалівки. Вони перекрили шляхи до селища, представники приватної охорони «Гюрза» перевіряють автотранспорт, який сюди приїздить або намагається проїхати через село. Ажіотаж навколо практично свідомого невиконання рішення судових органів підігрівається підбурюванням місцевої громади до непокори та якихось дій, які б заважали працівникам міліції виконати свій службовий обов’язок. Найактивнішу роль у дестабілізації громадського спокою тут відіграє народний депутат України Тетяна Засуха, яка привселюдно заявила: «У Ковалівці є свій закон та своя конституція…»
Начальник ГУ МВС України в Київській області полковник міліції Віталій Яловенко заявив: «До мене на виконання як до начальника міліції Київської області надійшло дві постанови: постанова суду про затримання обвинуваченого Засухи Анатолія Андрійовича та доставку його в суд під вартою й постанова слідчого Генеральної прокуратури про оголошення в розшук обвинувачуваного Засухи і його затримання. Пан Засуха не повинен чекати, поки його затримають, він повинен сам з’явитися до правоохоронних органів. Звертаюся до жителів Ковалівки: що б вам не говорили, не існує конституції Ковалівки – є єдина Конституція України, немає законів Ковалівки – є закони України».
11 липня представники прокуратури та обласного УДСБЕЗ намагалися вручити Анатолію Засусі повістку, проте правоохоронців до маєтку не допустив місцевий люд та приватна охоронна фірма. Прохання до Тетяни Засухи прийти й отримати повістку для чоловіка теж нічого не дали. Тоді міліція поїхала додому до матері Анатолія Андрійовича, яка мешкає теж у Ковалівці, й вручила для нього цю повістку.
В усьому, що відбувається, Тетяна Засуха звинуватила, як водиться, особисто Юрія Луценка. Причому – за традицією, з парламентської трибуни. Сам міністр внутрішніх справ пізніше з тієї ж парламентської трибуни запевнив, що міліцейський спецназ по телефону викликала сама пані Тетяна або, як варіант, жінка, що назвалась її іменем. Тому він особисто і віддав наказ відреагувати на сигнал і захистити Ковалівку та її хазяйку.
«Анатолія Засуху викликали прояснити ситуацію з незаконним використанням протягом двох років престижних авто, що належали столичній міліції, – пояснив Луценко. – Ще міліція підозрює його у скоєнні інших кримінальних злочинів, за двома статтями. Якщо пані Засуха звідси обіцяє народу України і клянеться, що чоловік не переховується, я прийму це до уваги, але це емоції. І пояснюю, що ніякі повноваження дружини не можуть захистити обвинуваченого в кримінальних злочинах Засухи».
«Він не переховується! – заперечує Тетяна Володимирівна. – Йому нема чого переховуватись! І запитань до нього ніяких немає! Він із тиском, удома, він має право будь-куди виїжджати!»
Апогеєм протистояння польового командира і кріпосниці, формального і неформального Героїв України став візит Тетяни Засухи до Міністерства внутрішніх справ. Повідомивши пресу про свій намір особисто розібратися з Луценком, Засуха приїхала просто під центральний вхід приміщення на вулиці Богомольця, 10 у Києві. До неї вийшов тодішній радник міністра, відомий тележурналіст Костянтин Стогній і сказав: «Міністр готовий вас прийняти. Він чекає. Ходімте до міністра». На що войовничо налаштована жінка мовчки розвернулася, сіла в машину, й її ескорт поїхав назад до «обложеної» Ковалівки. Більше до свого кривдника Луценка вона не рвалася.
– Наша міліцейська розвідка має дані про те, що Засуха, який у розшуку, перебуває в Ковалівці. Місцеві жителі відверто не пускали працівників міліції на територію садиби, що абсолютно незаконно. Так, є правила: не можна міліції заходити в приміщення в темний час доби, але до них прийшли серед білого дня, та ще й із повісткою! Ковалівка лояльно, аж надто, налаштована до своїх господарів. Вважає, що в них є окремий закон. Тому якби ми затримали Засуху, то вивезли б його вертольотом, інакше – просто не випустять. А Тетяна Засуха чомусь думала, що по дорозі його мали звідти викинути. Це, мабуть, вона детективів начиталася на самоті, тому в неї були такі думки. З іншого боку, зараз[23] вона робить вигляд, що він щойно повернувся, а Луценко ніби тільки робить вигляд, що його шукає. Дільничний прийшов до неї додому, знову «Беркут» підтягнувся. І вона знову закричала: «Караул, провокація!». Це у жінки такий язик. Дзвонить Клюєв: «Розумієш, вона все ж таки наш депутат, навіщо ви її постійно пресуєте». – «Якщо у жінки дурний язик, і вона каже, що він удома лежить із тиском, а насправді він десь у Казахстані, то що я маю зробити? Якщо вона офіційно в газеті каже, що мій чоловік удома, то ясно – я за ним піду, бо він у розшуку!». Коротше кажучи, вона вже замовкла. Тоді, в тій ситуації, я, до речі, вперше зрозумів глибину зради з боку прокуратури. Було очевидним: він був вивезений із Ковалівки в Білорусь, а далі в Москву. Причому, за моїми даними, машиною керувала велика прокурорська «шишка». Тому це чиста зрада інтересів служби і закону. Але громадяни не знають і постійно питають, чому всі тікають від Луценка. Поясню на цьому прикладі – постанову про затримання дає Генпрокуратура, конкретно постанову про затримання Засухи видав заступник Генерального прокурора Шокін, я йому дуже вдячний за підтримку в той період. Він був найближче до співпраці з міліцією. Дізнавшись про це на трапі літака в Америку, пан Піскун тут же підписав рішення про призначення іншого прокурора Київської області – колишнього адвоката Засухи. Це, звичайно, не могло сприяти його затриманню. Тому «пахала» тільки міліція, ось у чому біда.
23
Коментар даний у лютому 2007 року.