Аріяна знову розклеїлася, і очі наповнилися сльозами.
— Вони дуже хвилюються. Але не впадають у відчай. В пошуках задіяно багато людей... Я прибула у місто тільки вчора вечором. Підозри виникли одразу. Перехід повинен був відкритися тільки через декілька днів. І раптом цей хаотичний спалах...
— Ви знали, що я тут?
— Тільки підозрювала.
— Хто ж ви насправді?
Археолог, машинально стираючи крихти зі столу, ненадовго замовчала, а потім, розсіяно поглянувши на Аріяну, немов намагалася впорядкувати думки, промовила:
— З чого почати... Мабуть, з місця, де ми зараз... Бачиш, навіть я не знаю, де насправді воно знаходиться і чим являється... Так-так... Нам відомо коло десятка інших схожих місць, але не можу сказати, розташовуються вони на одній планеті чи розкидані в різних галактиках...
Аріяна вже було відкрила рот, щоби прокоментувати почуте, та її зупинили:
— Спочатку вислухай мене, а потім будеш запитувати, добре? Найбільш вірогідна теорія — ми на батьківщині Великих Древніх. Я знаю, що звучить це неймовірно, але, скоріш за все, так і є.
— Як так? Я думала, Великі Древні — це міф, така собі Атлантида у космосі. Ніхто ж не знайшов слідів їх існування? Хіба ні?
Ядвіга Гордіївна трохи стомлено посміхнулася.
— Але ти ж чула припущення, що власне вони знайшли придатні планети і створили на них умови, близькі до земних, завдяки чому багато з яких зараз успішно колонізовані. Як твоя рідна планета, наприклад.
— Ви хочете сказати, що знайшли на Анті сліди Великих Древніх?
— Ні, не їх. Скоріше за все, тих, кого вони поселили сюди. Дуже ймовірно, що тут жили наші з тобою предки, стародавні земляни. І цілком ймовірно, що нікерійці, кромени та інші неземні цивілізації — також стародавні колонії, першими жителями котрих були земляни. Чому у космосі декілька цивілізацій гуманоїдів, гранично схожих із землянами? Існує безліч теорій, одна з них — та, про котру я кажу. Хоча й офіційно домінує теорія єдиної форми життя, котру ви вивчаєте зараз у школі.
— Якщо це правда… Чому ви думаєте, що власне тут мешкали Древні? Може, це також просто колонія?
— На кожній колонізованій ними планеті існували портали, мости, що з’єднували з місцем їх проживання. Поміж колоніями порталів немає. Власне через такий портал ти потрапила сюди. Після зникнення Древніх декотрі заселені колонії стали безлюдними, інші ж розвинулися. А портали залишилися. Тільки от не стало людей, що пам’ятали, де вони знаходяться і як працюють.
— І ми зараз... на батьківщині Древніх?
— Судячи з усього — так.
— А місцеві жителі?
— Вони, ймовірно, спадкоємці колишніх колоністів, що випадково потрапили через портал сюди. А може, Древні навмисно тут залишили жителів. Я не знаю. Просто з різних планет можна потрапити в десяток (чи коло того) таких місць — поселень Древніх. Їх умовно називають секторами. Поміж самими секторами також є переходи. Але ними можуть користуватися тільки місцеві, та й то мало хто. Я особисто знаю взагалі тільки одного, він бував у секторі із жар-птицями і навіть мандрує з однією із них.
— Я бачила його!
Ядвіга Гордіївна здивовано підняла брову.
— Тобі потрібно буде детально розповісти мені про своє перебування тут.
— Я розповім, але... продовжуйте, будь-ласка...
— Оскільки в різні сектори ми з тобою можемо потрапити тільки з колоній, тобто з планет, на котрих є до них перехід, а вільно ж пересуватися поміж секторами не в стані, тому ми не знаємо, чи знаходяться вони фізично в одному місці.
— А як же прилади, спостереження? Як це все виглядає з космосу?
— Звідсіля неможливо потрапити в космос. Тут не працює нейроелектроніка. Тут заглушуються всі датчики...
— Не розумію... Я бачила, як жінка летіла в дивному транспорті... Це явно повинен був бути антигравітаційний двигун.
— Це він і був. Але примітний, оснований на властивостях антигравітаційних порід. Пам’ятаєш, як два магніти відштовхуються? Вони діють така само, а прилаштовані складним механічним пристроєм, за допомогою котрого змінюються полюси і здійснюється управління. Фокус для створення грізного іміджу.
— Значить, місцеве населення ніколи не вийде на більш високий рівень розвитку? Їм щось не дає?
— У якомусь роді. Знову ж таки не питай чому. Я не знаю, навіщо тут стоять усі ці обмеження. Але, нажаль, не все так «примітивно», як здається спочатку. Древні залишили сліди свого перебування. Все, створене НИМИ, тут працює.
— Що ви маєте на увазі — створене ними?
— Ось ми і підійшли до головного. Їх винаходи значно випереджують нас. Навіть не випереджують, а йдуть у бік. Древні, судячи з усього, розвивалися абсолютно іншим шляхом. Ми удосконалювалися технічно, а вони... Вони підкоряли навколишні живі енергії. Думаю, на початку часів ми також могли керувати цими енергіями, та, вибравши свій шлях, втратили таку властивість. Тепер ми їх не відчуваємо, а часто й заперечуємо існування деяких її видів. Коли Древні пішли, наша цивілізація тільки зароджувалася. Йшли, можливо, поспіхом, бо залишили багато слідів свого перебування; а може, це частина їх химерного плану, не знаю. Портали закрили. Як виявилося, не назовсім. Вони періодично прокидаються і починають працювати. Потім знову засинають. Під час активації працюють з певною упорядкованістю, нам вдалося її, наскільки це можливо, визначити, та вона не завжди вірна. Є...
— Хаотичні спалахи, Ілля казав. А інколи планові не відбуваються.
— Так, саме так... Це продовжується вже віками. Під час активації порталів з давніх часів сюди випадково потрапляли люди. А якщо такий відвідувач повертався, розповідав небувалі речі, побачені тут. Багато вікових казок — не зовсім казки...
— Зараз також відбувається активація переходів?
— Так. Вона почалася не так давно, не далі ніж півроку тому. Так от, винаходи Древніх виходять за межі нашого розуміння. Чула казки про предмети з магічними властивостями? Про живу і мертву воду? Про есенцію, що омолоджує чи камінь, що все перетворює на золото? Це щось на подобі. А я одного разу знайшла камінчики-перекладачі. Ті самі, що в цих сережках, — Ядвіга Гордіївна посміхнулася. — Довелося помучитися, поки додумалася, як ними користуватися. Вони геніальні. Можуть самі навчатися. Їх можна «навчити» будь-якій мові. І протиотрута Іллі — це все та ж жива вода. Вони використовували пам’ять води, щоби лікувати. Я просто скопіювала властивості твоєї крові для вироблення антитіл в його крові.
— Це… можливо?
— Ще й як.
— І є люди, які шукають такі предмети, так?
— Так. Ми їх називаємо піратами. І наша мета — не дати цим предметам потрапити в наш світ. Наш світ до цього не готовий. Він взагалі не готовий до такої правди. Існування секторів, переходів, артефактів — таємниця. Додаються усі зусилля, щоб так і залишилося. Піратам теж не на руку розголос, конкуренція, так би мовити. Тому поки ми приховані від громадськості.
— Про вас ніхто не знає? І хто це — ви?
— А нас називають Вартовими. Ми також свого роду міф. Більше сказати не можу.
— Ви як пірати, тільки навпаки?
— Ну, головну суть ти вловила. Складність в тому, що нікому достеменно не відомо, скільки планет-колоній існувало. І невідомо, де знаходяться портали на таких планетах. Їх необхідно шукати. І тут вже — хто перший знайде... Тому так тяжко боротися з піратами — примудряються знаходити невідомі нам переходи.
— Як же їх шукати?
— Збираються дані на планетах про дивні події, незвичайні зникнення, байки і казки... Будь-яка інформація може вивести до переходу. Тільки, якщо він в цей час неробочий, ти знову ж таки його не виявиш.
— Все так складно... А як ви дізнаєтеся про «спалахи»?
— Є один пристрій, що вловлює зміну структури переходу. Та є й одне але: він вловлює на невеликих відстанях і випереджає сам «спалах» максимум на годину.
— Чому ж ви не охороняєте переходи?
— Ми охороняємо, по можливості. Їх доволі багато, а нас мало. До того ж і ми, і пірати постійно в пошуках нових, і іноді їм вдається знайти невідомий раніше нас. Ці двоє зовсім не з Анти сюди потрапили, — вона замовкла. — Що ж, пора вколоти Іллі наступну дозу. А тобі пора спати, пізно вже.