Рина

Цс-с… Чого?

Мати тихше:

А того, що в ній тринадцять слів, ти розумієш? Треба скоротити.

5

Увійшов Мокій, юнак з чорним висипом під носом і по підборіддю, з мрійними, але злими очима. Хотів гримнути на сестру, та побачив, що вона не сама:

Ну?

Рина зробила знак матері, щоб та негайно вийшла. Мати вийшла.

Рина до брата.

Ти, здається, знайомився колись. Моя подруга - Уля Розсоха.

Уля самими губами:

Розсохина.

Рина з натиском:

Розсоха.

Мокій незграбно подав руку:

Гм…

Рина

На хвильку, Моко. Улі страшенно вподобалось українське слово - бразолійний, а я не знаю, що воно означає. Яка його тяма?

Мокій хмуро, недовірливо:

Бразолійний, ти хочеш сказати?

Рина до Улі:

Як, Улю?… Ах, так! Бразолійний! Бразолійний!

Мокій уважніше подивився на Улю. Кахикнув. Тоді глухо:

Бразолійний - темно-синій (До сестри). Більш нічого? (Взявся йти).

Рина до Улі:

Бразолійний - темно-синій, розумієш, Улю?! (До брата). Уля каже, що воно звучне таке, свіже - бразолійний. Бразолійний.

Мокій до Улі. Стримано:

Ви де чули чи вичитали це слово?

Уля розгубилась:

Я?… Я не зна… Воно мені просто взяло і вподобалось…

Рина перехопила:

Улі ще одне подобалось слово… (До Улі). Яке ще тобі подобалося слово?

Здається… ну, як? "Бринить" ти казала?

Уля

"Бринить".

Рина

Що таке "бринить", Моко?

Мокій м'якше:

А, "бринить". По-руському - "звучить". Та тільки одним словом "звучить" його перекласти не можна. "Бринить" має… (До сестри, нахмурившись). Стривай! Ти мене колись за це слово вже питала…

Рина здивовано:

Я?

Мокій суворіше:

Авжеж, питала. Просила, щоб я підлоги за тебе натер, і перед тим питала.

Рина

Невже питала? Тепер пригадую. (До Улі). Пам'ятаєш, ти вже раз у мене за це слово питала… (До брата). А я у тебе спитала для Улі, та забула. Пам'ятаєш?

Уля

Аж двічі! Рина сказала, що ви добре знаєте українську мову, а мені саме тоді вподобалось це слово, і воно мені, не знаю чого, страшенно вподобалось.

Спитала у Рини: що таке… "звучить"?

Рина перебила:

"Бринить"! Отоді я, Моко, й спитала тебе. Ну да ж. Ти ще, пригадую, сказав, що "бринить" - якесь надзвичайне слово…

Мокій до Улі:

"Бринить" має декілька нюансів, відтінків. По-українському кажуть: орел

бринить. Це означає - він високо, ледве видко - бринить.

Уля примружила очі. Рина до Улі:

Ти розумієш?

Уля кивнула головою.

Мокій мєякше:

Можна сказати - аеро бринить. А от іще кажуть: сніжок бринить. Це як випаде, а тоді зверху, в повітрі, ледве примітний такий, бринить.

Рина до Улі:

Ти розумієш?

Уля ніжно всміхнулась.

Мокій розворушився:

Або кажуть - думка бринить. Це треба так розуміти: тільки-тільки береться, вона ще неясна - бринить. Спів бринить. Це, наприклад, у степу далеко ледве чутно пісню…

Уля мрійно:

Бринить.

Мокій з гумором:

Губа бринить. Так на селі й кажуть: аж губа бринить, так цілуватися хоче.

Уля

А знаєш, Рино? Мені справді вподобалось це слово.

Рина

Серйозно?

Уля

Серйозно!

Рина

Браво! Ти, я бачу, тепер зрозуміла, як і що. (До Мокія). Між іншим, Уля

страшенно любить українські кінокартини і написи… каже, що вони якісь… (До Улі). Які, Улю?

Уля

Надзвичайні.

Рина до Мокія:

Ти розумієш?

Мокій

На жаль, гарних українських кінокартин дуже мало… Дуже мало!

Рина

Оце ж вона й прийшла спитати, про оце ж і просить, щоб я з нею пішла сьогодні в кіно. А мені ніколи, розумієш?

Мокій

Гм… Бачиш, мені треба сьогодні ввечері на комсомольські збори… На жаль, не можу, бо треба на комсомольські збори… Я пішов би, та мені треба на збори комсомолу.

Рина

Я б сама з нею пішла, та коли ж її цікавить не так картина, як написи до неї; чи чистою укрмовою написано, чи робленою, чи попсованою… (До Улі). Я не знаю, чого тебе це цікавить.

Уля здивовано:

Мене?

Рина

Не однаково - чи чистою, чи робленою?…

Мокій

Авжеж, не однаково! От, наприклад, написи в "Звенигорі" - краса! Стильні, поетичні, справжньою українською мовою писані. А подивіться ви на написи по других кінокартинах. Олива з мухами! Немов навмисне псують таку прекрасну, таку милозвучну мову…

Рина до Улі:

От хто б тобі розказав, Улю! От хто б відповів на всі твої щодо української мови запитання!

Мокій до Улі:

Бачите, мені треба на збори комсомолу… А вас справді цікавить все це? Українська мова і… взагалі?

Уля

Взагалі страх як цікавить!

Рина

Як стане коло української афіші: читає-читає, думає-думає, чи справжньою мовою написано, чи фальшивою… Я гукаю - Улю! Улю!

Мокій до Улі, приязно:

Серйозно?

Уля почервоніла:

Серйозно!

Мокій

А знаєте, я сам такий. Побачу ото неправильно писану афішу, вивіску або

таблицю - і досади тобі на цілий день. А які жахливі афіші трапляються, як перекручують українську мову…

Уля

Серйозно?

Мокій

Серйозно перекручують! Серйозно!… Та ось я вам покажу одну таку афішку - помилуєтесь. (Побіг і вернувся, щоб справити чемність). Вибачте, я зараз… На хвилинку… Такої афішки ви ще… (Побіг).

Рина до Улі:

А що?! Ще один захід - і ти, Улько, сьогодні в кіно. Ти тепер розумієш, як з ним треба поводиться? От тільки забула я попередити тебе, що не всяке українське він любить, розумієш? Раз на іменини, думаю, що йому купити, який подарунок? Купила малоросійську сорочку й штани. Так ти знаєш, сокирою порубав.

Уля пошепки:

Що ти кажеш?

От на… От що, Улюню! Ти котись зараз просто до нього в кімнату, розумієш? Бо тут він покаже тільки афішу, а там у нього словники, книжки. Хвильові всякі, Тичини. Хоч до вечора розпитуйся, залюбки відповідатиме. Побачиш яку книжку - і питай. Побачиш там Хвильового і питай, а тоді в кіно. Ну, а там ти вже сама знаєш, як і що. Іди! Дай я тебе перехрещу!

У л я до люстра. Від люстра під хрест.

Тоді раптом стала:

А що, як не так спитаю? Не попаду на його смак?

Рина

Попадеш.

Уля

Ну як? Як? Коли мені здається, що "Стоїть гора високая" краще за Тичину.

Рина на мить замислилась, потьмарилась. Раптом обличчя її засвітилося:

Прекрасно! Оце і май на увазі: що тобі подобається, те йому не подобається, і навпаки, розумієш?

У л я добрала розуму:

А не помилюся?

Рина

Ні!

Уля боязко підійшла до Мокієвих дверей. Постояла. І таки пішла.

Рина до люстра:

Ху! Слава Богу.

6

Увійшла мати.

Рина

Ну, що там у тебе з телеграмою? Написала?

Мати

Вже й одіслала. Домаху попросила, щоб віднесла. Тільки я скоротила…

Рина

Як же ти скоротила?

Мати

Так, як я одна тільки вмію. Вийшло коротко й дешево. Ось копія: "Курськ, Коренний, 36. Катастрофа. Мока українець. Приїзди. Лина. Негайно приїзди". Все…

Рина

Ха-ха! Та тьотя ніколи не одержить такої телеграми!

Мати

Не вигадуй дурниць! Це тобі досадно за тринадцять?

Рина

Та кому телеграма? Корєнному ринкові?

Мати

Тьоті ж: Корєнний, 36, Катастро…

Прикусила язика, аж позеленіла. Тоді:

Ну що ж тут такого? На Корєнному ринку здогадаються, що ця телеграма до тьоті Моті.

Рина за копію:

Ослице! Дай я допишу!

Мати вирвала назад:

Я сама!

Рина

Дай, кажу!

Мати

Я сама, кажу!