— Евпаліне, чи бачив ти гему на камені морського кольору — найдосконаліший витвір в Енніаді, сказати вірніше, в усій Елладі?

Евпалін відповів не відразу. Він прислухався до гучного іржання улюбленого коня, якого тримав високий на зріст раб, щільніше загорнувся у плащ з тонкої шерсті. Весняний вітрець у тіні навісу пронизував холодом, хоч сірі схили кам'янистих гір, що височіли перед співбесідниками, вже були вкриті квітучими деревами. Внизу ніжнорожевими хмарками простяглися гайки мигдалю, вище виднілись темнорожеві, майже лілові плями — це були зарості чагарників. Холодний вітер, що дув з гір, приносив мигдалевий аромат і провіщав долинам Енніади нову весну. Евпалін вдихнув ніздрями повітря, постукав пальцем по дерев'яній колоні і повільно сказав:

— Я чув, її зробив приймак Агенора, той, що так довго блукав десь. Його вважали померлим, а він нещодавно повернувся з дуже далекої країни.

— А дочка Агенора, красуня Тесса… Ти чув, звичайно, про неї?

— Чув, що вона шість років не хотіла виходити заміж, вірила, що її коханий повернеться. І її батько, художник, дозволив їй…

— Я знаю, не тільки дозволив, навіть сам чекав весь час приймака.

— Це рідкий випадок, коли сподівання здійснилося! Він справді не загинув і став чоловіком Тесси і чудовим художником. Шкода, що не довелося тобі побачити гему, — ти хороший знавець і оцінив би її!

— Я послухаюся тебе і поїду до Агенора. Він живе коло Ахелойового мису, туди всього двадцять стадій…

— О ні, Евпаліне, ти спізнився. Майстер, який створив цю гему, подарував її, подумати тільки, своєму другові, якомусь етруску. Він привіз цього бродягу, що захворів у дорозі, в дім Агенора, вилікував його, і коли етруск зібрався до себе, віддав йому те, що могло б прославити всю Енніаду. А етруск нагородив його шкурою гидкого на вигляд звіра, нечуваного досі і страшного…

— Злидарем поїхав він і повернувся таким самим. Чи він нічого не навчився в далекому блуканні, що дарує кому попало такі коштовні речі?

— Нам з тобою важко зрозуміти людину, яка так довго пробула на чужині. Але мені жаль, що геми вже нема у нас!

1

Берил — мінерал з групи алюмосилікатів. Твердість 7,5–8. Різновидності, прозорі й забарвлені в густий смарагдовозелений колір, називаються смарагдами і являють собою дорогоцінне каміння. Синюватоблакитні різновидності називаються аквамаринами, рожеві — гороб'євитами.

2

Шаблезубі тигри—вимерла група великих кішок. Жили наприкінці третинного і в четвертинному періоді (від 6 мільйонів до 300 тисяч років тому). Відзначалися довгими (до 0,3 метра) іклами верхньої щелепи і пов'язаною з їхнім розвитком здатністю дуже широко роззявляти пащу. Певно, полювали на найбільших травоїдних звірів.

3

Ойкумена — населена земля, оточена, за уявленнями стародавніх греків, кільцем пустельного, безлюдного суходолу, який омивається довкола океаном.

4

Енніада — батьківщина Пандіона, південний куток Акарнанії, країни в південно-західній частині Північної Греції. Мова йде про стародавню Грецію, до її об'єднання й розквіту в XI–X ст. до н. е.

5

Гіперіон, пізніше Феб, — бог сонця у греків.

6

Аеди — народні співці за стародавніх часів історії Еллади. Згодом стали називатися рапсодами.

7

Колісниця Ночі — Великий Віз.

8

Фратрія— об'єднання кількох родів. Із фратрій складалося плем'я за давніх часів, коли ще сильним був родовий суспільний уклад життя.

9

Еліда — область в північно-західній частині Пелопоннеського півострова.

10

Хіматіон — верхня одежа еллінських жінок: прямокутний шматок тканини у вигляді шалі. Накидався через плече, в негоду надівався і на голову.

11

Хітон — довга одежа без рукавів з тонкої тканини. Хатня одежа еллінських жінок.

12

Пандіон має на увазі східну частину Греції, де в доеллінський час у другій половині II тисячоліття до нашої ери (1600–1200) була у розквіті так звана мікенська культура, що безпосередньо заступила крітську. Егейська, або крітська, культура — ще нерозгадана культура доеллінського періоду в Середземномор'ї (приблизно II тисячоліття до нашої ери).

13

Мікени, Тірінф, Орхомени — культурні центри Мікенської епохи.

14

Стадія — міра відстані, приблизно 150 метрів.

15

Місто Кносс — центр егейської (крітської) культури.

16

Жест прохання в стародавній Елладі

17

Лікоть (приблизно 0,5 метра) — основна міра довжини за стародавніх часів.

18

Айгюптос — грецька назва стародавнього Єгипту. Походить від перекрученого єгипетського Хет-Ка-Пта. Палац духа Пта — друга назва міста Білих Стін, Мемфіса.

19

Темен — земельний наділ великого вождя.

20

Вбивця піддавався кривавій помсті з боку родичів, але він міг заплатити пеню за згодою і тим самим уникнути переслідувань.