Дозвольте помилитись! Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». — 1946. — 21 серп.
Подається за першодруком.
Через вісім днів після публікації фейлетону в «Правде» з'явилася редакційна замітка під заголовком «Неправильний виступ газети «Радянська Україна», де безневинні міркування автора про необхідність у сюжеті твору художнього конфлікту тощо, а також його сатиричні кпини з пройдисвітів і пристосуванців, що паразитували на воєнному й трудовому героїзмі народу, були витлумачені грубо тенденційно, за примітивними стандартами вульгарного соціологізму, з демагогією і політичними звинуваченнями літератора в нібито лояльному ставленні до «гнилої аполітичної теорії про право письменників на помилки», тобто «право на відхід від нашої радянської ідеології, право на свободу від критики».
30 серпня 1946 р. «Радянська Україна», передрукувавши згадану замітку на своїх сторінках, визнала свою помилку і зобов'язалася «зробити з цього в своїй дальшій роботі необхідні висновки, посилити політичну вимогливість і критичне ставлення до одержуваних нею матеріалів». Після цього почалася масована «проробка» письменника на всіх громадських і політичних рівнях, огульне паплюження його творчості, зокрема «мисливських усмішок». Нездорові пристрасті навколо фейлетону розпалювали, певна річ, передовсім діячі, виведені у творі в образі «обізнаного товариша», тобто бюрократи, котрі абсолютно не розуміються в мистецтві, а в усьому нетрафаретному вбачають підкоп під «основи». Свою лепту в брудну кампанію внесли й ті люди, котрі пересиділи воєнне лихоліття в теплих краях, а у важкі часи відбудови народного господарства теж зуміли прилаштуватися на вигідних містечках. Їхня бурхлива «діяльність» на тлі пивної піни теж була принагідно відбита у фейлетоні. Як засвідчила дружина письменника В. О. Губенко-Маслюченко, і автор фейлетону, і редакція «Радянської України» одержали силу анонімних послань з наклепницькими вигадками й погрозами. В цій атмосфері загального цькування Остап Вишня змушений був написати відкритого листа до редакції «Радянської України» 8 жовтня 1946 року, в якому визнав свої неіснуючі помилки. Цей лист, проте, не був надрукований. Оригінал його зберігається в архіві письменника.
Знаєте-понімаєте, як вести своїх героїв отак прямо та й прямо, так виходить дуже вже прямо. — Натяк на горезвісну «теорію» безконфліктності, що канонізувала лакувальні писання, далекі від реального життя народу.
Дідів прогноз. Уперше надрукозано в газ. «Радянська Україна». — 1947. — 28 берез.
Подається за виданням: Твори: В 2 т. — Т. 1. — С. 375–378.
Весна-красна (У Ганни Денисівни Кошової). Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». — 1947. — 1 трав.
Кошова Ганна Денисівна (1871–1948) — новатор сільськогосподарського виробництва. В 1935 р. в колгоспі «Гігант» Сквирського району на Київщині зібрала по 537 центнерів цукрових буряків з гектара. Одна з ініціаторок т. зв. руху п'ятисотенниць.
Як я Микиті Сергійовичу в очі дивитимусь? — Ідеться про М. С. Хрущова, тодішнього секретаря ЦК КП(б)У.
Вішта! Вішта! — вигук, яким у деяких місцевостях України заведено поганяти коней.
Браницькі — польські магнати, графи. Мали величезні земельні маєтності й підприємства в Польщі, на Україні та в Білорусії.
Запорожці. Нарис складається з трьох частин. Перша частина під заголовком «Запорізька сталь» уперше надрукована в газ. «Радянська Україна». — 1947. — 22 черв. Друга частина під заголовком «Запорожці» вперше надрукована в газ. «Радянська Україна». — 1947. — 24 черв. Третя частина під заголовком «Люди! З великої літери!» вперше надрукована в журн. «Україна». — № 8. — С. 14–15.
Подається за виданням: Твори: В 2 т. — Т. 1. — С. 327–340.
Рольганг — пристрій (роликовий транспортер), який використовують у прокатних станах для транспортування прокату.
Слябінг — потужний прокатний стан для тиснення важких (до 10 тонн і більше) сталевих зливків на сляби, тобто на плоскі прямокутні заготовки, призначені для виготовлення листової сталі.
«Скіп» — підйомний саморозвантажувальний короб (кліть) для сипких вантажів.
Кокс — тверда, міцна пориста маса, яку одержують з кам'яного вугілля через нагрівання у печах до високих температур без доступу повітря. Застосовують переважно як паливо й відновник у металургійній промисловості.
Сірко Іван (між 1605 і 1610 — 1680) — кошовий отаман Запорозької Січі. Брав участь у народно-визвольній війні 1648–1654 рр. Прославився походами проти татар і турків.
Паланка — адміністративно-територіальна одиниця (округ) у Новій Січі. На чолі паланки стояв призначуваний Кошем Запорозької Січі полковник, який виконував військово-адміністративні та судові функції.
Курінний отаман — виборна особа в Запорозькій Січі (16–18 ст.), яка очолювала курінь і відала його господарськими справами. Курінного отамана обирали на курінному сході на один рік.
Курінь — військово-адміністративна одиниця Запорозької Січі, що складалася з кількасот козаків.
Чайка — річкове плоскодонне однощоглове дерев'яне судно зі стерном, вантажопідйомністю до 200 тонн. У 16–18 ст. запорозькі козаки використовували як військове судно.
Осавул — виборна службова особа в адміністративно-військовому апараті на Україні в 17–18 ст.
Льотка — отвір у доменній печі, через який випускають метал або шлак.
Мартен — полуменева піч, де чавун і сталевий брухт переплавляють на сталь. Назва походить від прізвища французького металурга П. Мартена.
Ой там Василь сіно косить… — слова з української народної пісні «Понад лугом зелененьким…»
Воробйов Володимир Петрович (1876–1937) — український радянський анатом, академік АН УРСР з 1934 р.
Литвиненко-Вольгемут Марія Іванівна (1892–1966) — українська радянська співачка, педагог, музично-громадський діяч, народна артистка СРСР з 1936 р. Лауреат Державної премії СРСР (1946).
Лугом іду, коня веду… — українська народна пісня.
Гужова Віра Микитівна (1898–1974) — українська радянська співачка і педагог, народна артистка УРСР з 1941 р.
Гмиря Борис Романович (1903–1969) — український радянський співак, народний артист СРСР з 1951 р. Лауреат Державної премії СРСР (1952).
Шумський Юрій Васильович (справжнє прізвище — Шомін; 1887–1954) — український радянський актор, режисер, народний артист СРСР з 1944 р. Лауреат Державної премії СРСР (1950, 1951).
Театр імені Франка. — Йдеться про Київський український драматичний театр імені Франка. Заснований 1920 р. у Вінниці на базі Нового Львівського театру та групи митців «Молодого театру».
Театр імені Шевченка. — Йдеться про Київський академічний театр опери та балету Української РСР імені Т. Г. Шевченка. Створений 1926 р. на базі Київської російської опери.
«Карії очі, очі дівочі, // Де ви навчились зводить людей…» — Слова з української народної пісні «Чорнії брови, карії очі». (Текст К. Думитрашка, музика Д. Бонковського).
«Через тії очі // Бандуристом став». — Не зовсім точно наведеш слова з української народної пісні «Взяв би я бандуру». (Текст М. Петренка, музика невідомого автора).
Фейлетоністи. Вперше надруковано в журн. «Перець». (Видання для західних областей УРСР). — 1947. — № 9. — С. 4.
Подається за першодруком.
Птахівництво. Вперше надруковано в газ. «Тваринництво України». — 1947. — 7 черв.
Подається за першодруком.
Симентальський леггартрок, беркширський плімутхін. — Таких порід курей не існує. Автор висміює невігласа на посаді голови колгоспу, який плутає породи великої рогатої худоби (симентал) і свиней (беркшир) з породами курей (леггорн і плімутрок).