А Евіза всоте подумки погоджувалася з ватажком шести «кжи». Ті справді вмирали здоровими, не відаючи жалюгідної боротьби за життя у бруді й муках.

Фай Родіс переходила від одного ліжка до іншого, сідала на краєчок, тамувала біль гіпнозом, заспокоювала піснею, навчала навіювати собі сон чи розважатись уявою. Евіза, яка не мала такої психічної сили, робила цілющий масаж нервів. Повернувшись на ранок у палату до Чеді, обидві, знеможені, впали й поснули, вичерпавши свою нервову силу.

Чутка про незвичайну жінку миттю розійшлася по всьому госпіталю. Тепер Фай Родіс, як богиню, з усіх боків зустрічали благаючі й простягнуті руки.

Навколишнє лихо звалилось на неї, гнітило, позбавляючи колишньої внутрішньої свободи. Родіс уперше зрозуміла, наскільки далека вона ще від справжньої духовної досконалості. Наслідком мізерності її сил в океані горя неминуче виникав жаль, відволікаючи від головної мети. Її допомога тут не відповідала, завданню, яке віднині лягло на людей Землі: допомогти народу Ян-Ях у знищенні інфернальної громадської системи в цілому й назавжди.

Провівши у госпіталі чотири дні, Фай Родіс знову йшла рипучою підлогою Храму Часу в супроводі подруг і всіх трьох СДФ. Два з них несли ще слабу Чеді у гамаку, підвішеному на опорних стовпчиках. Невимовно радіючи, Таель зустрічав їх біля воріт, і навіть варта цього разу, підібрана із спеціально навчених людей, пом’якшилась від вигляду синіх очей Чеді, що дивилися навкруги із захватом людини, яка одужує. Радість Чеді була недовгою. Дізнавшись про повернення на зореліт, Чеді дуже засмутилась, і Фай Родіс доклала чимало зусиль, щоб запевнити її у цій необхідності.

Стурбованість примусила Евізу вимагати, щоб її залишили тут на випадок хвороби Родіс чи Вір Норіна.

— Я почуваю себе чудово, — заперечувала Родіс, — а лікувати навіюванням я вмію краще за всіх вас.

— А Вір?

— От він, мені здається, захворів, але так, що лікар, хоч би й Зоряного Флоту, не потрібен.

— Невже? Наш випробуваний астронавігатор? Ви жартуєте?

— Якби ж то.

— Але це безумство! І ви такі спокійні!

— Безумство не більше, аніж життя Чеді серед «кжи», ніж ваша робота в госпіталі, ніж усі ідеї, які примусили нас вторг» нутися в буття негостинної замученої планети.

— Родіс, ви здогадуєтесь про щось небезпечне? Я не залишу вас.

— Залишите! — Родіс пригорнула Евізу до себе, і її волосся кольору воронового крила на секунду сплелося з темно-рудими пасмами Евізи.

Усі три жінки здійснили прогулянку по підземеллю з масками, відвідали святилище Трьох Кроків.

— Тут ми поставимо ваш СДФ, — сказала Родіс, звертаючись до Евізи, — його сіро-зелений колір із сріблястим полиском дуже гармонує з чорними столами й лавами.

— А мій? — запитала Чеді, яка полюбила попелясто-блакитну дев’ятиніжку.

— Свій ви подаруєте Таелю і навчите користуватися ним. — І він горітиме у нас зеленим вогником?

— Авжеж! Браслет Евізи візьму я, але вимкну його прямий зв’язок на «Темне Полум’я», коли ви будете у безпеці, за стінами корабля…

— За стінами корабля… — повторила Евіза. — Можливо, це соромно для справжнього дослідника, але я буду щаслива. Наскільки краще жити на кораблі, час від часу виходячи звідти в чужий світ, ніж опинитись, як ми, відірваними від «Темного Полум’я», потрапити в потік дивного життя, в якому всі ніби змовилися шкодити собі та іншим, викликати лихо й біди скрізь, навіть там, де немає причини для нещасть.

Родіс і Норін проводжали молодих жінок до громіздкої, за-пилюженої і розхитаної машини.

Чеді міцно обняла Родіс, поцілувала астронавігатора, після чого, ставши на коліна, погладила свій СДФ.

Двоє землян і тормансіанський інженер стояли на балконі п’ятого храму. Машина рушила верхнім обхідним шляхом, стовп куряви ще довго було видно над містом. Таель уже навчився розпізнавати настрій своїх, здавалося б, незворушних земних друзів. І зараз, дивлячись на спокійні, розважливі обличчя, інженер вирішив відволікти Родіс і Норіна від дум.

— Я ще не подякував вам за дорогоцінний подарунок, — сказав він, показуючи на СДФ.

— У нас не дякують за дарунки. Найбільша радість людини Землі — віддавати. Ми повинні сказати вам спасибі, — промовила Родіс.

Таель чомусь знітився і перевів розмову на інше.

— Мене завжди інтригувала кількість ніг СДФ. Чому 9, чому непарна, а не двостороння симетрія 2-4-6-8-10?

— Питання не з легких, — відповів Норін. — Вище білатеральної симетрії — тріада. Гелікоїдальна непарність вища двосторонньої рівноваги протилежностей, яку звичайно застосовують на Землі і яка відповідає поверхневій структурі довколишнього світу. 5-7-9 дають певні переваги у подоланні протиріч у бінарних системах і стійкість в обопільно суперечливому світі, тобто можливість переходити нездоланні перепони. Непарність, більша за одиницю, — це вихід з інфернальної боротьби протилежностей, можливість уникнути діалектичного хитання праворуч-ліворуч, вгору-вниз. У природі це багатовісні фазові системи чи трифазний струм, наприклад. Непарність як властивість відзначена ще за сивої давнини. Три, п’ять, сім, дев’ять вважалися щасливими й магічними числами. А в нас застосовується методика навскісних, або гелікоїдальних, врізів у рівноважні системи протилежних сил.

Таель похитав головою.

— Усе, що я зрозумів, — це існування механізмів, які працюють на складніших принципах, ніж внутрішні протиріччя. І ці механізми, так би мовити, стоять вище над силами діалектично збудованого світу. Вони могутніші!

— Якщо хочете, так! У звичайному житті Землі СДФ нам не потрібен. Роботи-супутники супроводжують нас лише під час важких експедицій на незвідані, далекі світи. Тут вони незамінні.

— І в погано влаштованому світі теж незамінні, — додав Таель.

Тінь тривоги промайнула на обличчі Вір Норіна, зробивши його схожим на тормансіанина.

— Вам час іти, Вір? — запитала Родіс, обнявши його за шкю і заглядаючи у вічі. — Вас чекають! Вас щось тривожить?

— Так, прийшло незвідане, і воно породило тривогу.

— На Тормансі, де нічого не виконується? Що ж далі, Вір?

— Не знаю. Я мушу розібратися в собі, але дні летять.

— Так, часу дуже мало. Вір, любий мій… — голос Родіс пом’якшав від ніжності.

Астронавігатор збіг сходами і пронісся повз сторопілу варту. Фай Родіс стояла, впершись кінчиками пальців у перила балкона, у глибокій задумі, і тому Таель, не прощаючись, пішов, забравши з собою в підземелля дев’ятиніжку.

Родіс, не відводячи погляду, довго дивилася на далекі голі гори, вкриті пурпурним серпанком. Ще така свіжа в пам’яті катастрофа в місті Кін-Нан-Те, щойно скінчились ускладнення з Чеді — і ось підступає щось інше. І цього разу вона, Родіс, не знає шляхів до вирішення. Що чекає Віра і його кохану, крім жертв з обох боків? І чому це звалюється на Вір Норіна, який на своїх кораблях пронизав Галактику у багатьох напрямках, на людину такого ясного розуму й енциклопедичних знань? Хоча за законами раптових поворотів це, можливо, природно у нездоланних перепон?! Відірвавшись від своїх дум, вона не помітила, як посутеніло. Фай Родіс пішла у свої помешкання.

Ще перед першими дверима Родіс відчула присутність когось знайомого за колишніми відчуттями. Йдучи, вона не насторожила дев’ятиніжку і зараз, не запалюючи світла, увімкнула її. Ледь чутно продзвенів її браслет, сигналізуючи про зміну повітря в приміщенні. Дев’ятиніжка засвітила крихітне рожеве вічко. Родіс побачила щільно зачинені двері до спальні. Хтось, чекаючи на неї, заховався у першій кімнаті — двері причинили не без наміру. Родіс відчинила двері, і ледь вловимим запахом війнуло в її ніздрі, настільки слабеньким, що, не настроївшись на нього, вона, можливо, і не відчула б його. Раптом у голову вдарило щось п’янке, туманячи свідомість. Темна сила, ніби пружина, почала розкручуватися всередині Родіс. Її охопило дике бажання вити, реготати, кататися по підлозі. Могутня воля Родіс витримала перший удар отрути. Вона відступила до СДФ, витягла і вставила у ніс біофільтри. Тепер був час подумати. Все ще з каламутною свідомістю вона відшукала препарат Т-9/32 — універсальний протиотруйний засіб від усіх збудників таламуса. Навіть не бувши лікарем, Родіс визначила, що в кімнаті розбризкано речовину, яка пригнічує свідомість, вивільняючи примітивні рефлекси таламічної групи й сірого горбка мозку. Протиотрута допомогла. Як добре, що вона передбачила можливість застосування подібних речовин, готуючись до висадки на Торманс!