— Я не зрозумів, від чийого імені ви говорите, прибульці. Всі ви занадто молоді! — сказав Чойо Чагас, ледве Родіс закінчила своє повідомлення з проханням прийняти «Темне Полум’я».

— Ми люди Землі й говоримо від імені нашої планети, — відповіла Фай Родіс.

— Я бачу, що ви люди Землі, але хто велів вам говорити так, а не інакше?

— Ми не можемо говорити інакше, — заперечила Родіс, — ми тут частинка людства. Кожен з людей Землі говорив би те саме, тільки, можливо, іншими словами або ясніше.

— Людство? Що це таке?

— Населення нашої планети.

— Тобто народ?

— Поняття народу в нас було в давнину, допоки всі народи планети не злилися в єдину сім’ю. Та якщо користуватися цим поняттям, то ми говоримо від імені єдиного народу Землі.

— Як може народ говорити поза законними правителями? Як може неорганізована юрба, а надто простолюд, висловити єдину й слушну думку?

— А що ви розумієте під терміном «простолюд»? — обережно запитала Фай Родіс.

— Нездатну до вищої науки частину населення, яку використовують для відтворення та для найпростіших робіт.

— У нас нема простолюду, немає юрби і правителів. Законне ж у нас лише бажання людства, виражене через підсумування думок. Для цього є точні машини.

— Я не розумію, яку цінність має судження окремих осіб, темних і некомпетентних.

— У нас немає некомпетентних осіб. Кожне велике питання відкрито вивчається мільйонами вчених у тисячах наукових інститутів. Результати доводяїься до загального відома. Дрібні питання і рішення по них ухвалюються відповідними інститутами, навіть окремими людьми, а координуються Радами з головних напрямків економіки.

— Але ж є верховний правлячий орган?

— Його немає. При потребі, в надзвичайних’обставинах владу бере за своєю компетенцією одна з Рад. Наприклад, Економіки, Здоров’я, Честі, Права, Зореплавання. Розпорядження перевіряються Академіями.

— Я бачу у вас небезпечну анархію і сумніваюся, що спілкування народу Ян-Ях з вами буде корисним. Наше щасливе й спокійне життя може бути порушене… Я відмовляюся прийняти зореліт. Повертайтеся на свою планету анархії або й далі волочіться по безоднях всесвіту!

Чойо Чагас підвівся, випростався на весь зріст і тицьнув указівним пальцем у Фай Родіс. Три інших члени Ради Чотирьох підхопились і дружно скинули догори руки, спрямовані ребром уперед, — жест вищого схвалення і захоплення на Тормансі.

Фай Родіс зблідла і теж простягла вперед руку заспокійливим жестом Землі.

— Прошу вас іще кілька хвилин подумати, — дзвінко сказала вона Чойо Чагасу. — Я змушена зв’язатися з нашою планетою, перед тим як вдатися до рішучих дій…

— Ось і викрилося справжнє лице прибульців! — Чойо Чагас картинно повернувся до своїх соратників. — Які рішучі дії? — Він грізно примружив свої вузькі очі.

— Це залежить від того, які дозволить Земля! Якщо…

— Але як ви зможете зв’язатися? — нетерпляче перервав Чойо Чагас. — Ви щойно говорили про недоступність відстані. Чи все це обман?

— Ми ще ніколи нікого не обманювали. При гострій потребі, витративши величезну енергію, можна пронизати простір прямим променем.

Супутники Фай Родіс з подивом переглянулися. Чеді Даан відкрила була рот, та Гріф Ріфт стиснув їй плече, очима наказуючи мовчати.

Олла Дез незворушно підійшла до Родіс, і погляди чотирьох правителів зосередилися на новій представниці Землі. Олла подала Родіс звичайний мікрофон для переговорів всередині корабля і спроектувала рамку ТВФ на екран у глибині зали, де звичайно екіпаж зорельота переглядав взяті із Землі стереофільми та ейдопластичні зображення. Ніхто не мав сумніву, що обидві жінки діють за раніше узгодженим планом.

Фай Родіс заходилася викликати в мікрофон Раду Зореплавання. Короткі й мелодійні слова земної мови звучали для Тормансіан наче заклинання. Четверо володарів лишилися стояти поза світлом лампи, і Фай Родіс не могла встежити за виразом їхніх темних облич.

На екрані, цілком реальні у тривимірній пластиці й природних барвах, з’явилися люди Землі. У просторій залі йшло засідання однієї з Рад, очевидно, уривок із хроніки.

Чеді Даан різко вивільнила плече від пальців Гріфа Ріфта.

— Негідний обман! — голосно промовила вона.

Фай Родіс так само спокійно вела далі, схилившись уперед і не зводячи очей з володарів Торманса.

— Перекладаю свої запитання Землі мовою Ян-Ях! — І вона стала говорити навперемінно то земною, то тормансіанською мовою. — Шановні члени Ради, я змушена просити дозволу вжити надзвичайних заходів. Правителі Торманса, не з’ясувавши думки і всупереч бажанню багатьох людей планети, відмовилися прийняти наш зореліт з мотивів помилкових і нікчемних…

— Брехня! Хіба ви не бачили по всепланетних передачах, як обурюється народ і вимагає, щоб вас не тільки не пускали до нас, а й просто знищили? — владно перебив Чойо Чагас.

— Ми ввімкнулись у вашу особливу мережу й бачили інше, — незворушно відрізала Родіс і вела далі: — Тому я прошу дозволити нам стерти з лиця планети головне місто — центр самовладної олігархії — або провести всепланетну наркотизацію з персональним відбором.

Чойо Чагас сів на край столу, а решта троє кинулися вперед, розмахуючи руками.

Олла Дез непомітно пересунула кадри ейдопластики. На екрані ТВФ голова Ради енергійно заговорив, показуючи на карту вгорі. Члени Ради ствердно закивали. Обговорювалося будівництво тренувальної школи для майбутніх дослідників Тамаса. Збоку ж можна було подумати, що Фай Родіс одержала необхідний дозвіл.

— Нечувано! Я більше не можу! — Чеді Даан вибігла із зали, кинулась у свою каюту й зачинилася там, невимовно страждаючи.

Слідом за нею рушили Ген Атал, Тівіса і Мента Кор, але їх зупинив владний тон Фай Родіс.

— Я одержала дозвіл на надзвичайні дії. Прошу ще раз подумати. Чекатиму дві години за часом Ян-Ях, — Фай Родіс повернулася, щоб вийти з головного фокуса.

— Стривайте! — заволав Чойо Чагас. — На які дії ви отримали добро?

— На будь-які.

— І що вирішили?

— Поки що нічого. Чекаю вашої відповіді.

Родіс погасила зворотний зв’язок ТВФ, лишивши володарів Торманса перед екраном їхньої секретної мережі. Вони не здогадалися відразу вимкнутись, і земляни могли кілька хвилин спостерігати їхню суперечку і метушливі, перелякані жести.

— Становище небезпечне! — говорив горбоносий тормансіа-нин з круглими й опуклими очима, як згодом дізналися земляни, перший помічник Чойо Чагаса Ген Ші. — Могутність прибульців не викликає сумніву.

— Хоч би як вони брехали, зореліт володіє величезною силою і, безперечно, могутньою зброєю. Без нього ніхто не рушав би в далеку путь до невідомих планет, — бубонів Зетрино Умрог, — але зореліт, який сів на планету…

— Це зовсім інше! — сказав Чойо Чагас і щось вигукнув убік. Екран вимкнувся.

Родіс стомлено опустилася в крісло і кілька разів провела долонями по обличчі й волоссі знизу вгору, ніби вмиваючись. Гріф Ріфт мовчки подав келих КМТ, і вона взяла його, вдячно усміхнувшись.

— Вистава вийшла блискуча! — вдоволено сказала Олла Дез і прорвала греблю обуреного мовчання.

— Ганебно! Соромно! Люди Землі не повинні розігрувати брехливі сцени і вдаватися до обману! Ніколи не чекали, що глава нашої експедиції здатна на негідний вчинок! — навперебій заговорили Тівіса Хенако, Мента Кор, Ген Атал і Тор Лік. Навіть твердокам’яний Дів Сімбел осудливо дивився на Фай Родіс, у той час як Нея Холлі, Вір Норін, Соль Саїн і Евіза Танет не приховували свого захоплення нею.

Фай Родіс відставила келих, підвелась і підійшла до товаришів. Погляд її зелених, великих, навіть як для жінки ЕРЗ, очей був сумовитий і твердий.

— Думки про мій вчинок розділилися у вас майже навпіл — схоже, це свідчення його правильності… Не треба виправдання, адже я сама усвідомлюю провину. Знову перед нами, як тисячі разів раніше, постає одне й те ж питання: втручання — невтручання в процеси розвитку, чи, як говорили колись, долю окремих людей, народів, планет. Злочинні нав’язані силоміць готові рецепти, але не менш злочинне байдуже спостерігання мук мільйонів живих істот, чи то тварин, чи людей. Фанатик або одержимий власною величчю психопат без вагання і совісті втручається в усе. В індивідуальні долі, в історичні шляхи народів, знищуючи направо й наліво в ім’я своєї ідеї, яка у величезній більшості випадків виявляється породженням обмеженого розуму і хворобливої уяви параноїка. Наш світ переможного комунізму дуже давно покінчив із стражданнями від психічних помилок і невігластва влади. Зрозуміло, кожний із нас прагне зарадити тим, котрі ще страждають. Але як не посковзнутися на застосуванні давніх методів боротьби — сили обману, таємниці. Хіба не очевидно, що, застосовуючи їх, ми стаємо на один рівень з тими, від кого хочемо рятувати? А перебуваючи на тому ж рівні, яке ми маємо право судити, адже втрачаємо знання? Так і я ступила один крок по давньому шляху, і ви самі кидаєте мені звинувачення в неприпустимому вчинку.