ЛитЛайф

Жанры

Авторы

Книги

Серии

Форум
Подборки

Авторы

Домонтович Віктор

Домонтович Віктор

Домонтович Віктор (UK)

В избранное добавлен 1 раз
Средняя оценка: 10 (2)
Пол: мужской
Язык страницы автора: Украинский
Страница на википедии: https://uk.wikipedia.org/wiki/Петров_Віктор_Платонович
Дата рождения: 10 жовтня 1894
Место рождения: Катеринослав
Дата смерти: 8 червня 1969
Место смерти: Київ
ID автора: 93116
Просмотров книг
за день: 3
за неделю: 107
за месяц: 417
за год: 5210
за все время: 44295
При народженні: Віктор Платонович Петров
 
Псевдоніми: Віктор Бер, Віктор Домонтович, Віктор Петренко та Борис Веріґо.
 
Віктор Платонович Петров — український письменник, філософ, соціальний антрополог, літературний критик, археолог, історик і культуролог; доктор історичних та філологічних наук. Разом з Валеріаном Підмогильним, Петров започаткував жанр українського інтелектуального роману, а також жанр романізованої біографії.
 
Дитинство Петрова минуло в Одесі. В 1913 р. він закінчив Холмську чоловічу гімназію, а в 1918 р. історико-філологічний факультет Київського університету. Одним з його викладачів, який справив вплив на Петрова, був Володимир Перетц. Петров отримав срібну медаль за свою дипломну роботу «рос. Н. М. Языков, поэт пушкинской плеяды. Жизнь и творчество» і залишився в університеті як професорський стипендіат (1917—1920).
 
Пізніше Петров працював в Етнографічній комісії Української Академії наук. Разом з Андрієм Лободою був редактором Етнографічного вісника (1925—1929) та головою Етнографічної комісії (1927—1933). В 1920-ті роки Петров належав до кола неокласиків. В ці роки він познайомився з дружиною Миколи Зерова — Софією визволення України, в результаті чого був знятий з посади керівника Етнографічної комісії і понижений до посади Зеровою — з якою у нього починається роман. В 1930 р. Петров отримав докторат за дослідження «Пантелеймон Куліш у п'ятдесяті роки. Життя. Ідеологія. Творчість». В цьому ж році фігурував у справі фіктивної Спілки наукового співробітника. В 1941 р. короткий час був директором Інституту українського фольклору. В 1941 р. науковець перебував в окупованому німцями Харкові.
 
Видавав часопис «Український Засів» у 1942—1943 роках. В кінці Другої світової війни Петров опинився в Німеччині і був пов'язаний з Українським науковим інститутом в Берліні. Був одним із засновників Мистецького українського руху. Перебуваючи в еміграції, Петров в 1947—1949 рр. викладав етнографію на філософському факультеті Українського вільного університету в Мюнхені та у Теологічній академії Української автокефальної православної церкви. 18 квітня 1949 р. Петров зник з Мюнхена. Це призвело до виникнення різноманітних версій його вбивства.
 
Згодом виявилося, що він перебував у СРСР і працював в Інституті історії матеріальної культури в Москві. Від 1956 р. він працював у Києві в Інституті археології. В 1957 році Петров одружився з Софією Зеровою, яка побажала залишити прізвище Зерова. Загубивши документи під час війни, Петров був вимушений заново захищати дисертацію в 1966 р. Віктор Петров помер в 1969 р. і був похований в Києві на Лук'янівському військовому цвинтарі (8 ділянка, 7 ряд, 4 місце).