Іваничук Роман

Іваничук Роман (UK)

В избранное добавлен 2 раза
Средняя оценка: 8 (6)
Пол: мужской
Язык страницы автора: Украинский
Дата рождения: 27 травня 1929
Место рождения: с. Трач, Косівський повіт
Дата смерти: 17 вересня 2016
Место смерти: Львів
ID автора: 83403
Просмотров книг
за день: 4
за неделю: 28
за месяц: 131
за год: 1053
за все время: 12252
Рома́н Іва́нович Іваничу́к  — український письменник, громадський діяч, один із організаторів Товариства української мови ім. Шевченка, Народного Руху України, член Спілки письменників України (з 1960), народний депутат України І-го скликання (1990–1994). Заслужений працівник культури України.
 
Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка, Літературної премії ім. А. Головка, премії ім. Мазепи. Герой України.
 
Народився 27 травня 1929 в селі Трач (нині Косівський район, Івано-Франківська область, Україна, тоді Косівський повіт) в сім'ї учителя. Його стрийко — Михайло Іваничук, вчений-геоморфолог, вояк Легіону УСС та УГА. Вдома у батька була велика бібліотека, тому з дитинства Роман багато читав.
 
Навчався у початковій школі в с. Трач, від 1942 року в Коломийській гімназії, перетвореній після бішовицької окупації на Коломийську СШ № 1, яку закінчив у 1947 р. На бажання батька вступив на геологічний факультет Львівського університету, але покинув, оскільки прагнув здобути філологічну освіту. Один рік пропрацював учителем початкової школи в с. Трач.
 
У 1948 р. знову вступив до Львівського університету на філологічний факультет (українську філологію), але через те, що не хотів йти до комсомолу і на свята ходив у вишиванці, на нього був написаний донос і в 1949 р. Романа Іваничука виключили з університету за «антирадянську діяльність».
 
Відслужив три роки в армії (в Азербайджані) і в 1953 р. поновився у Львівському університеті.
 
У 1954 р. у студентському альманасі Львівського університету опублікував свою першу новелу «Скиба землі», яку схвально зустріла критика.
 
По закінченні у 1957 р. Львівського університету поїхав працювати учителем української мови і літератури у селище Щирець Львівської області. Продовжив писати, вступив до Спілки письменників УРСР. В літературі вважав своїми учителями Василя Стефаника, Михайла Коцюбинського та Ірину Вільде, також у ранній період творчості перебував під великим впливом творів Івана Керницького.
 
У 1958 р. вийшла друком перша збірка новел «Прут несе кригу», яка принесла йому визнання.
 
У 1961 році переїхав до Львова. Від 1963 року працював редактором у відділі прози журналу «Жовтень» (до 1990 р.).
 
В цей період виходять збірки новел Р. Іваничука «Не рубайте ясенів» (1961), «Під склепінням храму» (1961), «Тополина заметіль» (1965). У 1968 році вийшов друком роман «Мальви» на історичну тематику з часів Хмельниччини. За нього Іваничука жорстко критикувала компартійна влада, хотіли звільнити з журналу, проте роман здобув широкий резонанс.
 
У зв'язку з нагінками, Р. Іваничук зосереджується на історичній прозі. Тему наступного роману «Черлене вино» — про оборону Олеського замку від польських загарбників у 1431—1432 роках в ході так званих «Воєн Свидригайла» — підказав відомий літературознавець Григорій Нудьга. Роман вийшов друком у 1977 році. Тут чи не вперше в українській літературі змальовано побут середньовічного Львова. За ним з'явився роман «Манускрипт з вулиці Руської» (1979), який змальовує картини міського життя кінця XVI — початку XVII ст. у Львові. Обидва стали популярними. За роман «Манускрипт з вулиці Руської» Р. Іваничук у 1979 р. отримав премію ім. А. В. Головка. У третьому «львівському романі» «Вода з каменю» (1982) йдеться про Львів початку ХІХ ст. і юність Маркіяна Шашкевича. Наступний роман «Четвертий вимір» (1984) про одного з учасників Кирило-Мефодіївського братства Миколу Гулака вважають вершинним твором автора. За них у 1985 р. автор удостоївся Державної премії УРСР ім. Т. Т. Шевченка. Після цього вийшов історичний роман «Шрами на скалі» (1987) про стосунки Івана Франка з письменниками угрупування Молодої музи.
 
У період Перебудови бере активну участь у національно-визвольному русі. У червні 1988 року на пропозицію Ігоря Мельника погодився очолити львівську філію Товариства рідної мови. У 1990 р. Роман Іваничук завідував відділом прози журналу «Дзвін». Навесні 1990 року обраний народним депутатом УРСР, брав участь у підготовці і проголошенні Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року і Акту про незалежність України 24 серпня 1991 року.
 
Роман Іванович Іваничук помер на 88-му році життя, вранці 17 вересня 2016 року у Львові[4]. Президент Порошенко висловив співчуття рідним та близьким.
 
Похований 19 вересня на Личаківському цвинтарі у Львові.
Написанные книги
Заголовок Оценка Добавлена Жанры Серии Язык Издана Написана

Мальви

9.33 (3) 0 26 мая 2014 12:39 Историческая проза 60 UK

Мальви (Яничари)

6.67 (3) 0 19 апреля 2014 21:39 Историческая проза 53 RU 2000

Манускрипт з вулиці Руської

0 (0) 0 15 апреля 2014 10:51 Историческая проза 53 Приватна колекція UK 2011

Торговиця 12+

0 (0) 0 13 сентября 2015 03:03 Историческая проза 47 Історія України в романах UK 2013