Костенко Ліна Василівна (UK)
Лі́на Васи́лівна Косте́нко — українська письменниця-шістдесятниця. Лауреат Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), премії Петрарки (1994).
У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979, Шевченківська премія 1987), поеми «Берестечко» (1999, 2010). 2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним з лідерів продажу серед українських книжок у 2011 році.
Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів.
Відмовилась від звання Героя України.
Мати Оксани Пахльовської.
Життєпис
Ранні роки
Народилась у родині вчителів.
У 1936 році родина перебралась із Ржищева до Києва. З 1937 по 1941 роки навчалася у школі № 100, що знаходилася на Трухановому острові, адже саме там жила родина. Школу було спалено 1943 року разом із усім селищем. Цьому присвячено вірш «Я виросла у Київській Венеції».
Після закінчення середньої школи навчалася в Київському педагогічному інституті, а згодом — у Московському літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила в 1956 році.
Шістдесятництво
Була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на межі 1950—1960-х років. Період так званих «шістдесятників» створила новітні стилі в українській літературі, змусив творити щось нове, атипове, щось авангардне, але, як і завше, безжальне та максимально критичне щодо влади та тодішнього режиму.
Збірки її віршів «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958) викликали інтерес читача й критики, а збірка «Мандрівки серця» (1961) не лише закріпила успіх, а й засвідчила справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім'я поміж визначних майстрів української поезії.
На початку 1960-х брала участь у літературних вечорах київського Клубу творчої молоді. Починаючи з 1961, її піддавали критиці за «аполітичність», був знятий з плану знімання фільм за сценарієм Л. Костенко «Дорогою вітрів».
8 квітня 1963 р. на ідеологічній нараді секретар ЦК КПУ з ідеології А. Скаба заявив: «Формалістичні викрутаси зі словом неминуче призводять до викривлення і затемнення ідейно-художнього змісту твору. А що справа саме така, свідчать деякі твори молодих поетів М. Вінграновського, І. Драча, Л. Костенко». Це був сигнал до погрому покоління шістдесятників.
1963 — зняли з друку книжку віршів Л. Костенко «Зоряний інтеґрал», книжку «Княжа гора» зняли з верстки.
У ці роки вірші Л. Костенко публікували журнали в Чехословаччині, газети в Польщі, і лише зрідка — в Україні. Її вірші ходили в «самвидаві».
1965 — Л. Костенко підписала лист-протест проти арештів української інтелігенції. Була присутня на суді над М. Осадчим і М. Зваричевською у Львові. Під час суду над братами Горинями кинула їм квіти. Разом з І. Драчем звернулася до редакції журналу «Жовтень» (тепер «Дзвін») і до львівських письменників з пропозицією виступити на захист заарештованих. Письменники не зважилися на протест, але подали в суд клопотання з проханням передати на поруки Б. Гориня як наймолодшого з заарештованих. Усе це не вплинуло на перебіг судів, але мало величезне моральне значення.
Травень 1966 — у Спілці письменників України, де таврували «націоналістичних відщепенців», частина молоді влаштувала овацію Л. Костенко, яка відстоювала свої позиції і захищала І. Світличного, О. Заливаху, М.Косіва і Б. Гориня.
1968 — написала листи на захист В. Чорновола у відповідь на наклеп на нього в газеті «Літературна Україна». Після цього ім'я Л. Костенко в радянській пресі довгі роки не згадувалося. Вона працювала «в шухляду».
1973 — потрапила до «чорних списків», складених секретарем ЦК КПУ з ідеології В. Маланчуком. Лише 1977 року, після відходу В. Маланчука, вийшла збірка віршів «Над берегами вічної ріки», а 1979-го, за спеціальною постановою Президії СПУ, — історичний роман у віршах «Маруся Чурай», що пролежав без руху 6 років. За нього поетеса 1987 року була удостоєна Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка[4].
Перу Л. Костенко також належать збірки поезій «Неповторність» (1980) і «Сад нетанучих скульптур» (1987), збірка віршів для дітей «Бузиновий цар» (1987).
Написанные книги
| Заголовок | Оценка | Добавлена | Жанры | Серии | Язык | Издана | Написана | ||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Берестечко |
10.0 (1) | 0 | 26 октября 2010 13:54 | Поэзия | 25 | UK | |||
Гуманітарна аура нації або дефект головного дзеркала |
5.33 (3) | 1 | 26 октября 2010 13:55 | Культурология | 5 | UK | |||
ДУМА ПРО БРАТІВ НЕАЗОВСЬКИХ |
9.00 (1) | 0 | 26 октября 2010 13:54 | Поэзия | 5 | UK | |||
Записки українського самашедшого |
8.54 (13) | 0 | 19 марта 2014 17:36 | Современная проза | 80 | UK | 2010 | ||
Збірка віршів |
10.0 (4) | 1 | 26 октября 2010 13:55 | Поэзия | 18 | UK | |||
Ліна Костенко. Поезія |
9.50 (6) | 0 | 8 октября 2015 09:22 | Поэзия, Лирика | 104 | UK | |||
МАРУСЯ ЧУРАЙ |
9.95 (21) | 4 | 26 октября 2010 13:54 | Поэзия | 27 | UK | |||
СКІФСЬКА ОДІССЕЯ |
10.0 (2) | 0 | 26 октября 2010 13:54 | Поэзия | 10 | UK | |||
Сніг у Флоренції |
8.00 (1) | 0 | 26 октября 2010 13:55 | Поэзия | 11 | UK |
Переведенные книги
| Заголовок | Оценка | Добавлена | Жанры | Серии | Язык | Издана | Написана | ||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Гра в бісер |
7.00 (1) | 0 | 26 октября 2010 21:07 | Классическая проза | 118 | UK | 1983 |