Народився в містечку Вілль-Д'Евре в родині перекладача. У ранній юності заразився лихоманкою, яка дала ускладнення на серце (згодом ці ускладнення привели до передчасної кончини письменника). Закінчив машинобудівний інститут, працював інженером, на початку 40-их років вперше взявся за перо - "щоб скласти щось забавне для дружини". У 1946 році був опублікований перший роман Віана "Я прийду плюнути на ваші могили" під псевдонімом Вернон Салліван; в тому ж році був написаний роман "Піна днів". У 1947 р проти Віана за його перший роман порушили справу за звинуваченням у порушенні суспільної моралі; три роки по тому автора засудили до штрафу в сто тисяч франків. У тому ж 1947 р побачили світ романи "Сколопендр і планктон", "Осінь в Пекіні" і "У всіх мертвих однакова шкіра". У 1950 р побачив світ один з найкращих романів Віана "Серцедер". У 1952 р Віан став членом Коледжу парапсихів - літературного об'єднання, метром якого був проголошений відомий французький літератор, попередник і сюрреалістів, і абсурдистів Альфред Жаррі. Крім Віана, до цього об'єднання входили, зокрема, поети Рене Клер і Жак Превер, романіст Раймон Кено і драматург Ежен Іонеско. У 1953 році був опублікований останній роман Віана "Серце дибки". Рік по тому Віан відправився в гастрольне турне по Франції (зі своїми піснями, серед яких була і пісня "Дезертир", надзвичайно популярна на початку 50-их років); через рік пісні Віана були записані на касети. Крім пісень, Віан також складав оперети, причому останню - "Фієсту" - написав всього за рік до смерті. Помер Віан від серцевого нападу під час попереднього перегляду фільму "Я прийду плюнути на ваші могили". Після смерті письменника у Франції було створено Товариство друзів Бориса Віана, до складу якого увійшли Моріс Бежар, Рене Клер, Жан-Поль Сартр і багато інших відомих людей. Книги Віана перекладені десятками мов, а найпопулярнішою з них залишається роман "Шумовиння днів".