Здраствуйте! Во-первых, в аннотации книги http://litlife.club/bd/?b=299244 допущена опечатка. Прошу заменить аннотацию на исправленный вариант:
 
До першого тому тритомного зібрання творів В. Домонтовича ввійшли оповідання "Апостоли", повісті "Дівчина з ведмедиком", "Аліна і Костомаров", "Доктор Серафікус", а також автобіографія. Тритомник виданий у Нью-Йорку 1988 року, під редакцією Юрія Шевельова.
 
Во-вторых, прошу на странице автора http://litlife.club/a/?id=93116 добавить даты и места рождения и смерти (см. Википедия: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2_%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80_%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87), портрет и биографию.
Портрет:
 

Биография:
Віктор Платонович Петров (1894, Катеринослав -1969, Київ), який писав також під псевдонімами В. Домонтович та Віктор Бер - український філософ, літературознавець, історик і письменник першої половини XX ст. Разом з Валер'яном Підмогильним - один з основоположників жанру українського інтелектуального роману. Одночасно, з кінця 1930-х рр. - радянський розвідник.
Народився в сім'ї священика. Дитинство пройшло в Одесі. У 1913 році закінчив Холмську чоловічу гімназію, а в 1918 - історико-філологічний факультет Київського університету. Отримав срібну медаль за свою дипломну роботу  Н. М. Языков, поэт пушкинской плеяды. Жизнь и творчество". Пізніше працював в етнографічної комісії Української Академії наук. У 1920-ті рр. Петров належав до гуртка неокласиків. Опублікував ряд літературних творів під псевдонімом В. Домонтович. У 1930 р отримав ступінь доктора за дослідження  Пантелеймон Куліш в п'ятдесяті роки. Життя. Ідеологія. Творчість  . Остання посада перед війною - директор Інституту етнографічних досліджень.
У 1941 р опинився (як пізніше з'ясувалося, не випадково) в окупованому гітлерівцями Харкові. Там він став одним із засновників  Мистецького українського руху . У 1942-1943 випускав літературний журнал  Український Засів , вік якого виявився дуже недовгим - незабаром журнал був переведений з прифронтового Харкова до Кіровограда, де і закінчив своє існування в 1943 році. В. Петров-Домонтович, однак, встиг опублікувати в  Українському посіві  свій роман  Без грунту ; пізніше, вже в еміграції, вийшов його роман  Доктор Серафікус .
З 1942 р побував у багатьох містах України - Севастополі, Києві, Кременчуці та ін. В Києві співпрацював з Олегом Ольжичем, котрий високо цінував літературний і науковий талант Петрова, який був знайомий ще з його батьком О. Олесем. У 1943 р очолював кафедру етнографії Українського наукового інституту у Львові, в 1944-1945 рр. був співробітником Українського наукового інституту в Берліні. Улас Самчук писав, що Петров в Берліні ходив у мундирі німецького офіцера. Пізніше з'ясувалося, що він з 1930-х рр. був пов'язаний з НКВС і виконував у ворожому тилу розвідувальне завдання, за що в 1965 році Петров був нагороджений орденом Вітчизняної війни I ступеня.
Після війни до 1949 р проживав в Мюнхені, де редагував щомісячний журнал літератури, мистецтва і критики  Арка , в 1947-1949 рр. на посаді професора викладав етнографію на філософському факультеті Українського вільного університету в Мюнхені, читав в Богословській академії патрологію (не маючи теологічної освіти).
18 квітня 1949 р Петров зник з Мюнхена. У його викраденні звинувачували бандерівців і радянські органи держбезпеки, проте незабаром з'ясувалося, що в СРСР його ім'я не зникло з бібліотек, як це зазвичай бувало з неповерненцями - більш того, на нього посилався відомий радянський археолог А. Л. Монгайт. Через деякий час з'явився і сам Петров. До того, як цей факт став відомий емігрантській громадськості, на захист Петрова від звинувачень у співпраці з радянською розвідкою виступили багато видних діячів еміграції. Вони вказували на великі заслуги Петрова перед антирадянським рухом - зокрема, на те, що Петров опублікував в емігрантській пресі досить докладні відомості про більшовицьких репресії проти українських діячів культури.
У Москві Петров працював в Інституті археології, а з 1956 р - в Києві в Інституті археології. Втративши документи під час війни, Петров був змушений заново захистити дисертацію в 1966 р. У 1957 р, коли закінчилася його  перевірка , одружився з Софією Федорівною Зеровою, вдовою українського поета і літературознавця Миколи Зерова, розстріляного в 1937 р, з якою був знайомий ще з 1920 р. Помер в 1969 р за письмовим столом. Похований в Києві. Не встиг закінчити словник прусської мови. У 1988-1989 рр. в Нью-Йорку видано тритомне зібрання творів В. Петрова-Домонтовича.

https://litlife.club/a/?id=93845
 

Родился: 4 января 1922 г., Ябу, Хиого, Япония
Умер: 28 июля 2001 г.

https://litlife.club/a/?id=112942
 

Дата рождения:
1 января 1982

Исправьте, пожалуйста, "сраказмы".

Исправьте, пожалуйста, нумерацию книг в серии "Миры Кемира"
Должно быть:
http://litlife.club/bd/?b=287497 - №1, а не 2;
http://litlife.club/bd/?b=287498 - №2;
http://litlife.club/bd/?b=287496 - №3;
http://litlife.club/bd/?b=297655 - №4, а не 1. Она уже про детей героев книги 1 и 2.
Спасибо.

Книга издана. Издательство АСТ, ISBN: 978-5-17-104665-1.
https://litlife.club/bd/?b=225454
Обложка издательства:
 

Спасибо)

Добавьте, пожалуйста, фото:
https://litlife.club/a/?id=125252
 

Спасибо)

Уберите, пожалуйста, в книге http://litlife.club/bd/?b=298590 номер в серии.
Эта книга не является более поздней версией книги http://litlife.club/bd/?b=224841, а является издательской версией всех трех частей серии "Крап-чаг соединяет". Поэтому будет правильным указать в предыдущих версиях все три части ( №1 "Связующая энергия" http://litlife.club/bd/?b=224846 , №2 "Жить, чтобы любить!" http://litlife.club/bd/?b=224844 , №3 "Голодное сердце" http://litlife.club/bd/?b=224841 )
Но серия древняя, и многим книги известны по старым названиям. Поэтому мне кажется, что для удобства поиска лучше разместить эту книгу как отдельную в указанной серии. На Ваше усмотрение.
Спасибо.

Добрый вечер.
Объедините, пожалуйста, страницы:
https://litlife.club/a/?id=125250
https://litlife.club/a/?id=119275
Добавьте на них фото:
 

И на английскую страницу добавьте описание:
Ruth Ware was born in 1977 in West Sussex and grew up in Lewes, Sussex on the south coast of England. She studied English at Manchester University, and there she developed a fascination with Old English and Middle English texts. Before becoming an internationally bestselling author of In a Dark, Dark Wood, The Woman in Cabin 10, and The Lying Game, she was a waitress, and a bookseller. She spent time in Paris, France teaching English as a foreign language, then returning to Northern London to become a publisher's publicity agent. She worked as a publicity agent for fourteen years, switching to part time after having her two children. She now lives in Northern London with a house full of boys; her two children and husband Ian.
Even before Ware could write she loved to tell stories as a child to her sister and began writing as soon as she could scribble stories down. Her favorite book as a child was the Green Knowe series by Lucy M. Boston which contributed to her fascination with place and setting. Prior to her published thrillers and her writing careers are Ruth Ware and Ruth Warburton, Ware claimed to have written several works in about "every genre you could think of" including sci-fi and fantasy.
Спасибо))