кожного ранку

тримаючи маршрутку за поручень

лежачи вертикально

збираю уламки снів недобачених

кожного ранку

багато що мов неіснуюче

багато хто мов неіснуючий

і тільки окремі кадри

допливають в глибини свідомості

бо поверхня її ще спить

кожного ранку

я їду у храм божевілля

в якому ні бога ні волі здебільшого

й решітки з вікон зняті безглуздо

бо їх більшість стоїть на серцях

тож кожне щире вбираю у себе жадібно

натомість віддаючи й своє щире

бо є в нього класна властивість -

складатись й помножуватись

коли кути зіткнення підібрані вірно

і це особлива математика

що минає будь-які числові значення

тож кожне щире -

промінь світла в пітьмі декорацій людяності

поступ істини

у корисливе массове марення

пісня, що руйнує беззвучність байдужості

що руйнує галас байдужості

що руйнує байдужість по буквах

кожним проявом

щире

руйнує

байдужість

кожного ранку

відчуваючи, як маршрутку трясе у судомах

від дороги - старого каліки побитого

(а чи був він колись молодим?) -

я вже знаю, що майже приїхали

всі вже знають, що майже приїхали

я вже знаю, що час прокидатися

хто ЩЕ знає про це з усіх?

10.XII.16