— Ну і що?

— Нічого! Еверет натякнув, що гроші для цього є.

Стефсон нахилив голову, не наважуючись сказати колезі правду. Трохи помовчавши, він зауважив:

— Гроші для цього, напевно, є. Але не думаю, що керівництво ПЕК розраховує на одну з ваших синтетичних реакцій, Метіус. Воно робить ставку на Кальмана і його Х-10.

— Кальман! — похитав Метіус головою. — Те, що він хоче зробити, не збагатить науку. Здійснити процес злиття ядер за допомогою плутонієвої реакції означає насамперед звільнення велетенської маси нейтронів. Ні, ні, я цього не можу і не хочу… — Метіус на мить замислився, потім знову заговорив: — Брекдорп мені роз'яснював, що їх задовольнив би і частковий успіх. Він потрібен ПЕК для святкування свого ювілею… Нібито можливо до кожних заручин, весілля чи похорону робити відкриття світового значення! Так, цей частковий успіх їм потрібен! А моє ім'я? Жоден учений не поважав би мене після цього.

Обидва професори повільно ходили й оглядали будівлю, її розміри свідчили, що тут серед невисоких піщаних дюн буде споруджено найбільший і, мабуть, найновіший за своїм обладнанням реактор Мехіко-Занда.

Трохи подумавши, Стефсон сказав:

— А що коли взяти для останньої стадії другу з ваших синтетичних реакцій, дешевшу, а реакцію між тритієм і воднем лише як другу стадію запалювання? Тоді конденсатор при сильній розрядці за певних умов запалить суміш тритію та водню, що викличе реакцію між літієм і воднем.

— Я прийшов до такого самого висновку, — одразу ж погодився з колегою Метіус. — Ми саме досліджуємо цей складний процес запалювання. Коли дослідження буде завершено, мені все одно потрібні будуть суперконденсатор і тритій. — Метіус зло засміявся. — Тритію виробляють тепер небагато, а запаси його малі. До того ж все віддають Кальману для його дослідів, для цієї… «чистої» бомби. Треба перешкодити йому ставити такі божевільні експерименти. Дослідів по виготовленню водневої бомби з найрізноманітнішими оболонками було вже дуже багато. В цьому нема нічого нового.

Стефсон спокійно подивився на колегу і повільно промовив:

— Пробачте мені, але Брекдорп, Вільсон і Еверет плюють на результати досліджень. Їх цікавить бізнес! Тому бомбу Кальмана випробовуватимуть. Випробування буде проведено навіть у тому разі, коли Кальман на підставі експериментів і обчислень прийде до висновку, що його гіпотеза неправильна, тобто навіть тоді, коли буде ясно: бомба щодо радіації не чиста.

Метіус зупинився у невеликому видолинку. На його черевики повільно стікав пісок.

— Скажіть, Стефсон, звідки ви це знаєте? — спитав він. — Звідки ви все це знаєте так точно?

— Думаю, підставу для таких висновків дають деякі зауваження Брекдорпа.

Метіус засміявся і почав струшувати пісок з черевиків. Він, правда, розумів, що Еверета цікавить тільки бізнес. І все-таки не хотів вірити в те, що сказав Стефсон.

— ПЕК не дозволить такого.

— Подумаєш, ПЕК не дозволить! Скандал буде, напевно буде. Але вчинять його не ПЕК, а вченому Кальману, дорогий Метіус. Адже він керуватиме експериментом. Аякже! Він і відповідатиме. Кальман обіцяв ПЕК створити чисту бомбу. Звідки керівництво корпорації могло знати, що експеримент не матиме успіху. Народи протестують проти зараження атмосфери радіоактивними частками? ПЕК теж згодна з цим. Корпорація саме й хоче випробувати бомбу без радіації, тим більше, що вчений обіцяв чисту реакцію. — Стефсон стишив голос, але говорив дедалі проникливіше, наче хотів будь-що переконати співбесідника: — Для ПЕК є лише дві можливості: або втратити Кальмана, від якого вона відречеться, коли зчинять бучу, або «успішно» провести експеримент. А втім, яке тут може бути «або»? Експеримент пройде «успішно», Метіус, бо це ж бізнес, що принесе мільйони.

Метіус раптом зупинився і спитав:

— Невже ви серйозно вважаєте, Стефсон, що ПЕК і уряд?.. Ні, я не можу цьому повірити.

— Наближається економічна криза. Це ви, мабуть, знаєте. У всіх галузях господарства звільняють безліч людей. Нам з вами доведеться побачити повторення двадцятих років. Такі кризи стають щораз глибшими. А по той бік є економічні системи, які не знають криз. За теоріями, поширеними у Штатах, можливий єдиний вихід: посилене озброєння, міжнародний бізнес із зброєю! Ми повинні показати нашим партнерам…

— Але ж це означає війну! Ядерну війну!

— Та ні, Метіус, війну, в якій буде використана чиста бомба. Це так звана, локальна війна. Крім того, міркують наші стратеги, той, хто перший ударить, переможе. А переможці повинні жити. Світу, зараженого радіоактивними частками, містер Еверет теж не хоче. Без чистої бомби війна означає самогубство.

— Що ж робити, Стефсон? — Голос Метіуса, завжди такий гучний, Впевнений, ледве чутно бринів. — Це технічна проблема. Вона захоплює, і вчений над нею працює, змушений працювати, поки не розв'яже її. Якщо боятися наслідків, боятися того, що інші зроблять з нашими науковими відкриттями, тоді взагалі треба покласти край будь-яким науковим дослідженням. — Метіус широко розкритими очима глянув на колегу і закінчив думку: — Я повинен, виходить, відмовитися од публікації результатів своїх досліджень?

— Ви не бачите третього шляху, Метіус. Це чесне й одверте міжнародне співробітництво, обмін досягненнями. Власне кажучи, це не третій, а єдиний шлях. За таких умов наші дослідження не можна буде використати для одержання прибутків. Ми повинні звернутися до совісті всіх учених, пробитися до тих, хто вже прокинувся. Якби десять років тому Ейнштейну пощастило розбудити совість учених усіх країн, якби наші колеги в Лос-Аламосі не схилилися наприкінці війни перед вимогами й наказами генералів, триста тисяч жителів Хіросіми й Нагасакі жили б і досі. І сьогодні не вмирали б там чоловіки, жінки й діти.

Метіус обернувся і попрямував до своєї машини, наче дуже поспішав кудись. Стефсон повільно йшов за ним. Вони сіли в машину. Лише коли вчені під'їжджали до атомного міста, Метіус сказав:

— Знаєте, Стефсон, мені здається, нам слід було б разом працювати над проблемою холодного реактора, про яку ми тільки-но говорили…

Біт Стефсон поклала на письмовий стіл пакет і промовила:

— Цілком таємно, містер Брекдорп, вам особисто. Прибув чверть години тому кур'єрським літаком.

Брекдорп прислухався до голосу дівчини. Чим далі посувалися експерименти Кальмана, тим недовірливіше ставився директор до всіх співробітників. Він намагався форсувати справу. Якщо експеримент закінчиться успішно, він одержить чималий кусень. Але коли буде невдача, з посади полетить не тільки Кальман, а й він.

— Дякую, — спокійно сказав Брекдорп, байдуже відсунувши пакет убік. Він ще трохи поговорив з Біт про справи. А коли вона рушила до дверей, рука директора намацала під столом кнопку і натиснула її. Не встигла секретарка зачинити за собою двері, як над ними спалахнуло червоне світло — знак, що входити заборонено. Брекдорп нетерпляче схопив пакет і розірвав конверт. З нього випала географічна карта і лист од Вільсона.

«Дорогий Брекдорп! У той час, як до вас приїхав з візитом Еверет, я був на сесії НАТО. Конференція в Парижі показала мені, що ми йдемо правильним шляхом. Нам треба поспішати, бо становище дуже напружене…» Брекдорп швидко пробіг очима лист, зупиняючись тільки на найголовнішому. «Президент хоче широко продемонструвати світові невинний характер нової бомби… Зацікавлені кола в Пентагоні… Випробування буде проведено поблизу Ратакових островів… на очах у тубільців…»

Брекдорп поклав листа і взяв карту. Ось це місце. А що написав Вільсон? «Випробування буде проведено… на очах у тубільців. Погодьтесь, що ця ідея просто геніальна…» Еге ж, геніальна, коли досліди Кальмана матимуть позитивні наслідки. Але поки що всі експерименти кінчалися невдачею. «… Якщо метереологічні умови будуть сприятливі, острів лишиться неушкодженим. Це означатиме, що радіоактивність на ньому незначна».