— Це вже ваша компетенція, містер Брекдорп, — холодно сказав Стефсон. — Я відповідаю за технічне керівництво.

— Ви хочете сказати, що фінансовий бік справи вас не цікавить і ви живете тільки технікою і наукою? Якщо це навіть так, у ваших міркуваннях є, мені здається, помилка. Ви ж обстоюєте в певному розумінні небезпечну ідею, що ядерні випробування слід припинити і навіть заборонити. Чому ж ви тоді не дбаєте про створення потрібних для цього передумов? Ви зробили б добру послугу своєму батькові. Як посуваються роботи з вашою… гм, з вашим мирним ядерним сполученням?

Стефсон пильно подивився на Атомного слона із вишуканою ввічливістю спитав:

— Пробачте, містер Брекдорп, але чому ця розмова виникла саме тут і саме сьогодні? Я відповідаю за дослідження і подаю вам звіти про них.

— Чому? Чому? Наївне запитання, професоре.

— Це наївне запитання постало в зв'язку з нашою розмовою, містер Брекдорп.

Брекдорп вирішив відповісти ударом на удар.

— В останні тижні ви, здається, так погано розумієте наші міркування і завдання атомного міста, що я змушений запитати, хто вам платить гроші? — Брекдорп завжди обминав такі розмови, бо від хвилювання в нього починало калатати серце. Але зараз він уже не міг думати про своє серце. — Лишилося неповних два місяці до святкування сторіччя ПЕК.

— Пробачте, — іронічно зауважив Стефсон, — трохи більше двох місяців.

— Байдуже, неповних два місяці чи трохи більше! До того дня атомне місто має завершити нову конструкцію, про яку ми говорили вже багато разів.

— Ви знаєте, що вона технічно нездійсненна, містер Брекдорп.

— Нездійсненна! Ось уже кілька місяців я чую від вас одне й те саме, містер Стефсон. Технічний керівник Мехіко-Занда мусив би вже прийти до іншого висновку.

— Я відповідаю за дослідження з ядерної фізики, містер Брекдорп, а не за дослідження й експерименти по виготовленню вільної від радіоактивності бомби. В моєму договорі і в даних мені інструкціях ідеться тільки про наукові дослідження в галузі енергетики.

— І для цього у вас працюють тисячі співробітників? Що у вас робить професор Кальман? Що робите ви? Звичайно, я читаю ваші звіти. Робота над керованим процесом сполучення ядер. Але всі ваші звіти схожі один на один.

Стефсон хотів щось сказати, але товстун не дав йому й слова вимовити.

— Ви ніяк не можете закінчити роботу, повідомляєте про самі тільки проміжні рішення, самі тільки варіанти. Ви посилаєтесь на договір. Гаразд. Але не забувайте, що відтоді минуло кілька років, за цей час виникли нові потреби. І головне, ПЕК не благодійна організація для вчених, а господарське підприємство.

Стефсон вирішив не відповідати. Та й що він мав сказати? Останні два-три місяці з Брекдорпом взагалі не можна говорити, особливо коли мова заходить про бізнес. А його бізнес — це розвиток політичних подій у світі, розвиток, в якому США дедалі більше відступає на задній план. Цей бізнес полягає у спробі якось налякати противника. Такою спробою повинна стати «чиста» бомба. Науково-дослідні роботи самі по собі вважаються в Мехіко-Занді справою другорядною. Вони підпорядковані єдиній меті — виготовленню озброєння, яке має дати величезні прибутки. Звичайно, керований процес сполучення ядер, це зовсім інше. За ним криється мирне використання атомної енергії. А те, чого хоче Брекдорп, призведе до винищення переважної частини людства, знищення цілих континентів. Стефсон знав про ці задуми. Такі, як Брекдорп, сподіваються одним зусиллям, раптовим нападом знищити противника або настільки розгромити його, щоб забезпечити собі світове панування. Для здійснення такого плану атомні й водневі бомби мають бути чистими. Інакше вони залишать після себе занапащену, заражену на десятиліття чи, може, і на століття, безлюдну землю, знищать життя на всій планеті. А «володарям світу» потрібна буде людська сила, що даватиме прибутки, потрібні будуть люди, які підтримуватимуть їх панування…

Брекдорп, не дочекавшись відповіді Стефсона, знову заговорив:

— Гадаю, для прискорення роботи над новою конструкцією потрібна реорганізація. Переключіть на цю роботу професора Кальмана і всі лабораторії від п'ятої до вісімдесят другої. А щоб у вас було більше часу для досліджень, мені щодня доповідатиме про хід робіт професор Кальман.

Спочатку І. Ф. Стефсон хотів запротестувати проти такого приниження своєї ролі й значення, йому лишили всього десять лабораторій з якоюсь сотнею співробітників. Це означало, що Брекдорп одним помахом руки звільняє його з посади і фактично робить технічним керівником атомного міста Кальмана.

Але Стефсон оволодів собою і промовив цілком спокійно:

— Робіть як хочете, містер Брекдорп. Бажаю вам і колезі Кальману великих успіхів.

Професор сів до письмового стола і зайнявся своїми справами.

Брекдорп чекав, що Стефсон образиться, висловить обурення… Він усе ще сподівався, що його загроза вплине, і вчений погодиться працювати над створенням «чистої» бомби.

Директор вийшов з лабораторії не попрощавшись. Далі дратувати Стефсона було небезпечно, бо фірма поки що не могла без нього обійтися. Адже в руках ученого дуже важливі результати досліджень.

Коли двері за Атомним слоном зачинилися, Стефсон застогнав від люті. План Брекдорпа був страхітливий, а його бездумність — просто жахлива. Чистої бомби не може бути. Незважаючи на слова Брекдорпа, Стефсон усе ще не хотів вірити, що ПЕК і справді вирішила її створити…

Біт Стефсон віддала секретаркам звичайні ранкові розпорядження і пішла до кабінету Брекдорпа. Вона поклала на величезний письмовий стіл праворуч свіжу пошту, щоб директор міг одразу її дістати. Дівчина підсунула розмовний апарат ближче до середини стола і поправила підставку з автоперами, шариковими ручками і різноколірними олівцями. Це все вона робила щоранку майже машинально сама, не доручаючи нікому з секретарок.

Потім дівчина зайнялася диктофонами, якими Брекдорп звичайно користувався, коли вів ділові розмови або диктував листи. Біт увімкнула перший апарат і почула голос директора: «Два листи у Міамі, один у Нью-Йорк, доручення відділам…» Біт вимкнула, натиснула кнопку, щоб плівка знову згорнулася. Отже, другим приладом Брекдорп не користувався. Проте перевіривши його, Біт помітила, що на плівку вже щось записано. Дивно: вона ж тільки вчора поставила новий ролик.

Невже Атомному слону довелося так багато диктувати? Увімкнувши другий апарат, Біт почула чужий голос:

«Чудово, Брекдорп. Кальман саме та людина, яка нам потрібна, кращої і не знайдеш. А Стефсона треба усунути з посади».

Що це? Хто це говорив? Хто приходив до Брекдорпа і коли: ввечері чи, може, вночі? «Батька треба усунути… Кальман це саме та людина…» Дівчина мимоволі стиснула кулаки.

Раптом Біт усе зрозуміла. Це голос Вільсона. Френка Вільсона — генерального директора ПЕК. Виходить, він був тут уночі без офіціального попередження. Отже, йдеться про якусь дуже важливу справу. Чому хочуть усунути з посади батька? Що треба доручити Кальману, як саме «тій людині»? Біт Стефсон оглянулася довкола, наче боялася, що хтось непомітно зайшов у кімнату і стежить за нею. Який же план обговорювали Вільсон з Брекдорпом? Вона знову витягла кінчик плівки і ввімкнула апарат.

Почувся голос Брекдорпа:

«Слід, мабуть, спробувати використати його честолюбство і суперництво з Стефсоном…»

Дівчина рішуче вимкнула апарат, прокрутила ролик назад і вийняла його. Потім вийшла з кабінету директора і поклала ролик з плівкою у свій письмовий стіл.

Біт уперше з тривогою чекала повернення Брекдорпа. А що як він спитає про другий ролик? Дівчина намагалася взяти себе в руки, підійшла до дзеркала, трошки підфарбувала губи. Коли Брекдорп покликав Біт, щоб забрала папери, які він підписав, неспокій знову охопив її.

Брекдорп віддав розпорядження, потім подав Біт кілька листів і сказав:

— Можете одразу відповісти на них. Я на полях зробив помітки. — І, наче мимохідь, зауважив — З сьогоднішнього дня професорові Кальману передаються лабораторії від номера 5 до номера 82. Дайте, будь ласка, відповідні вказівки плановому відділу, особовому столу, відділу дослідницьких картотек та іншим — словом, ви знаєте, що треба зробити. — І, не міняючи тону, директор спитав — Диктофони в порядку?