S. Karavansky
P. O. Box 131
Denton, MD 21629, USA
Гумористичний
Самвидав
S. KARAVANS`KYJ
HUMOROUS
SELF-PUBLISHING
Humorous-satirical
poems
Philadelphia
1982
С. КАРАВАНСЬКИЙ
ГУМОРИСТИЧНИЙ САМВИДАВ
Гумористично-сатиричні вірші
«КИЇВ»
Філядельфія
1982
Мистецьке оформлення
ЮРІЯ ГУРИ
ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ
Жодна політична система не викликала такої зливи нецензурованих згори анекдотів, як політична система створена у так званому СССР.
Чому?
Тому що претензії совєтських лідерів про побудову справедливого, забезпеченого і духовно розвинутого суспільства не відповідають фактам життя. Іншими словами, існує велика прірва між словами та ділами. Ця розбіжність між словом та ділом, це відхилення одного від другого і є одна з головних причин сміху.
Анекдоти про совєтське суспільство виникають завдяки наявности комічних, смішних ситуацій у всіх ділянках людської діяльности.
Якби анекдот, який висміює певне явище, не відповідав би фактам життя, він би не жив, він не міг би переходити з уст до уст і поширюватись серед членів суспільства.
Совєтські терористичні лідери та їхній цербер — КҐБ — переслідує тих, хто розказує та слухає анекдоти. Та дарма! Анекдоти живуть і поширюються в народі. Вони живуть поширюються навіть серед тих, проти кого вони спрямовані — серед бюрократичної еліти.
Нецензурована публіцистична і літературна творчість дістала в СССР назву Самвидав.
«Гумористичний Самвидав» — це нецензурована творчість сотень і тисяч безіменних народніх гумористів.
У цій збірці читачі знайдуть зразки нецензурованої народної творчости в літературній обробці автора.
Слово тепер за читачем.
АВТОР
20.5.81
Колюмбія
ЗАСАДИ СОВЄТСЬКОЇ ВЛАДИ
ЩО МОЖНА Й ЧОГО НЕ МОЖНА
Один японський репортер
Прибув додому з СССР.
А перед тим він років з десять
В Берліні працював у пресі,
А ще до того років шість
В Парижі жив, як журналіст.
Його й питають у родині:
Яка в цих націях відмінність?
Чим відрізняється життя
В краях, де жив він півжиття?
Японець мав чудову звичку
У мові бути лаконічним:
— У німців, — каже — те, що можна,
Ви твердо знаєте, що можна,
Зате вже те, чого не можна,
Хоч ґвалт кричи, того не можна.
У Франції все те, що можна
Немає сумніву — то можна;
Зате і те, чого не можна,
У тій країні також можна.
А в СССР, чого не можна,
Того уже ніяк не можна,
І навіть те, що ніби можна,
Так само в СССР не можна.
28.12.80
СТАЛІНСЬКА ЛЕКЦІЯ
Як вірний у війні союзник,
До Сталіна звернувся Рузвельт:
— Тепер у нас нема секретів,
Я б хтів про ваш почути метод:
Чому голодні ваші люди
Ніколи уряд свій не гудять —
Обдерті, голі, а працюють,
Ура кричать і не страйкують.
Чи ви б сказати не могли,
Як ви такого досягли?
— Це дуже просто, — каже Сталін, —
Ви пса бодай-коли тримали?
— О, я й тепер тримаю кілька!
— Тоді з малим лише зусиллям, —
Бо жодних тут нема чудес —
Навчіть, щоб їв гірчицю пес;
І хай-но тільки навчите,
Наш метод махом збагнете.
Додому повернувся Рузвельт, —
Десь, Сталін взяв його на глузи —
Не хтять гірчицю їсти пси,