Не одну прийомну родину змінила за свої сімнадцять років Моллі, але так і не змогла знайти по-справжньому рідних людей. Допоки, дивом уникнувши колонії для неповнолітніх та отримавши п’ятдесят годин громадських робіт, не опинилась на занедбаному горищі старої Вівіан… Розбираючи ящики, дівчина почує приголомшливу історію про «сирітський потяг», на якому восьмирічною сиротою рудокоса Вівіан вирушила разом із сотнями інших безбатченків у нове життя з Нью-Йорка на Середній Захід. Поневіряння, тяжка праця, зраджені мрії… Неочікувана доброта, любов, відданість… Це було саме те, що мала почути Моллі, аби знайти власну дорогу в житті. Це було те, чим мусила нарешті поділитися Вівіан. І «сирітський потяг» попри все став символом мрії про родинне щастя, про будинок, у якому немає порожніх кімнат. Моллі здійснить цю мрію для старої Вівіан. І для себе.